Результаты поиска потегуНе мое
Дополнительные фильтры
Теги:
Не моеновый тег
Автор поста
Рейтинг поста:
-∞050100150200300400+
Найдено: 1000+
Сортировка:
Хммммммм....
Решил я, значица, доводчик на дверь поставить…
Есть у меня, как у и большинства людей, сосед. В отличие от соседей из других историй, мой не творит лютый беспредел: не жжет коляски и не бросается на людей с ножом. Зато он периодически утомляет своими бессмысленными действиями, которые совершает с завидным упорством почти каждодневно. Но обо всем по порядку.
Случилась в нашем подъезде серия мелких краж, после чего было предложено поставить замок на входную дверь этажа. Сказано-сделано: собраны подписи, проведено согласование с управляющей компанией (УК), куплен замок, нанят плотник, все установлено: запирайся – не хочу.
Вот с этого «не хочу» как раз и началось мое знакомство с особенностями поведения этого товарища. Сначала дверь просто не запиралась. На мое предложение начать это делать (зачем же тогда на замок скидывались?), сосед мне отвечал, что это, мол, не он, а другие соседи. Это было немного странно, учитывая, что те соседи как-то сами просили меня дверь запирать. Ну, ок, не пойман – не вор. Так и жили с запирающейся на замок, но вечно открытой настежь дверью.
Здесь стоит сделать небольшую ремарку. У нас весь коридор завален соседским хламом различной степени полезности. Казалось бы, здравый смысл и нежелание однажды застать свои вещи с3,14женными рано или поздно должны были мотивировать этого товарища к мерам, направленным на их сохранение. Тем более, что для этого ему достаточно просто закрывать дверь. Но этого не происходило.
Сменились времена года, и с наступлением холодов к описанным выше рискам добавился ветер, продувающий через балконную дверь подъезда прямиком на мою. Кроме того, активизировались спамеры, оставляющие свою рекламу (вероятно, для верности) не в почтовом ящике, а непосредственно на дверях квартир. С соседом разговаривали еще несколько раз, но, так и не получив от него вразумительного обещания наконец начать запирать долбанную дверь, я решил действовать самостоятельно. Переговорив с другими соседями, я выяснил, что почти на всех этажах дома в межквартирном холе установлены доводчики (которые, как позже выяснилось первоначально устанавливались еще застройщиком).
Я обратился в УК с просьбой установить нам доводчик, тем более, что пунктом 3.2.11 Правил и норм технической эксплуатации жилищного фонда, утвержденных постановлением Госстроя России от 27.09.2003 № 170, предусмотрена обязанность по их установке на наружные входные двери в лестничные клетки многоквартирных домов.
«Конечно, поставим», – ответили мне. «Прямо сегодня поставим».
Но, придя домой, доводчика на двери я не обнаружил. Перезвонив в УК, я выяснил, что доводчик нам все-таки устанавливали. Договорились о повторной установке.
Прихожу домой в надежде увидеть закрытую на доводчик дверь, …ииииииииии, его нет.
Поговорив с консьержем, выясняю, что доводчик дважды устанавливался, но каждый раз его кто-то снимал.
Тут мне звонят из УК и сообщают, что на меня поступила жалоба о том, что доводчик «мешает многодетному отцу» (сомнительное достижение) выводить из подъезда коляску. А еще ему мешает тумба моя для обуви.
Поэтому больше они ничего ставить не будут.
Ок, собираю подписи со всех соседей о необходимости установки доводчика, последним звоню в дверь на всю голову уникальному.
- Чем Вам доводчик мешает?
- Всем.
- А конкретнее?
- Мне неудобно с доводчиком. Ни сумки носить, ни коляску.
*на двух входных дверях в подъезд установлены два доводчика. Соответственно, чтобы их миновать, ему нужно выкинуть свою коляску в окно.
- Так, у входных дверей стоят доводчики.
- Ну, тут уж ничего не поделаешь.
- Еще чем-то доводчик Вам мешает?
- Да, запахи от обуви. Я так проветриваю.
* Тут я, честно говоря, вообще прихерел. Какой-то бомжеватого вида полудед заявляет, что я пренебрегаю гигиеной. Ну, пиздец.
*А то, что он на ночь выставляет в подъезд свой благоухающий мусор, ему, значит, проблем с запахами не приносит. Пытаюсь сдержаться, чтобы не послать его.
- Здесь вентиляция есть.
- Ну, Вы вентиляцией проветриваете, а я так.
* То есть он, чтобы проветрить запах моей обуви, но не своего мусора, отрывает дверь, соединяющую два закрытых коридора. Fuck the logic.
- Ок. – говорю ему. Если большинство будет против установки доводчика, я соглашусь (подписи-то у меня уже на тот момент были).
- Я приложу все усилия, чтобы его не было.
- А я приложу все усилия, чтобы он был.
Уверившись в том, что даже зачатками логического мышления здесь не пахнет, я передаю подписи других соседей в УК.
В УК уже порядком подзадолбались проводить одну и ту же бессмысленную работу, поэтому было предложено установить камеру, которая могла бы подтвердить факт демонтажа доводчика.
Также при его следующей установке на двери закрепили сообщение об административной и уголовной ответственности за уничтожение общедомового имущества (статья 167 УК РФ, статья 7.17 КоАП).
Вообщем, теперь доводчик на этаже стоит, сосед его не трогает, но зато каждый, сука, день, он подкладывает какой-нибудь мусор в дверной засов, чтобы самозакрывающаяся дверь сама не закрывалась.
А я при случае закрываю дверь и наблюдаю это реалити шоу через дропбокс.
Выглядит это так.
Со слов плотника из УК доводчик при такой эксплуатации проживет около года.
Похоже, что это веселье только начинается.
Прокол КЛ 6 кВ под напряжением. Электробезопасность.
Рекламные войны в Новосибирске
"Преамбула. Работаю маркетологом в одной Новосибирской организации.В апреле месяце решили разместиться в метрополитене на путевой стене.
Сегодня (спустя полмесяца размещения) получаю от подрядчика вот такое письмо:
Добрый день!
Метрополитен потребовал демонтировать вашу рекламу.
Нам необходимо ее демонтировать в ночь с 15-го на 16 апреля.
Метрополитену не нравится реклама, так как по их мнению она не соответствует нормам морали. Спорить с ними бесполезно. Обосновывать своё решение и предлагать варианты исправления они не будут.
Вот сама реклама. Че не так? Где млять, "не соответствие нормам морали"?"
Дивовижне місце, Бакота, перекладається як "бажане місце". І, дійсно, всі, хто тут побував, одразу ж закохувалися в цей квітучий край. Раніше Бакота була столицею Поділля, але історія розпорядилася інакше. У 1255 році разом із приходом татаро-монгольського ярма поселення було фактично стертим із лиця землі. Із часом село відновили, але в 1981 році під час будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено, а землі затоплені. Сьогодні це село навіть не можна знайти на карті, і багато хто не знає, що тут знаходяться залишки скельного монастиря, створеного тим самим Антонієм, який заснував Києво-Печерську лавру.
Хто був на Поділлі, а не бачив Бакоти, то можна зачислити до категорії людей, які були в Римі, а не бачили Колізей. На Дністрі, за 55 км від залізничної станції Кам’янець-Подільський на території Національного природного парку «Подільські Товтри», знаходиться шматочок раю – Бакота. Бакота – село, Колодіївської сільської ради Кам’янець-Подільського району. Але цього села ви не знайдете на карті України. Колишні його мешканці не можуть повернутися, поблукати між порожніми хатами, подивитися на закинуті садки. Бо там, де колись була Бакота, сьогодні тече Дністер. У зв’язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року Бакоту було виключено з облікових даних…
В 1255 році скориставшись зрадою тодішнього намісника Бакоти Мілея, містом оволоділи монголо-татари. На ціле століття Бакота з усіма прилеглими землями потрапила у татарське ярмо. Але місто і його сільська округа існували і далі. В другій половині XIV ст. Бакота і придністровські землі перейшли під політичну владу феодальної Литви. Це сталося після того, як великий князь Литовський – Ольгерд розбив у 1362 році на Синіх Водах загони татар. Ольгерд передав володіння Поділля своїм племінникам – братам Коріатовичам. Щоб уберегти ці землі від спустошливих набігів татар, розгортається відновлення укріплень, в т.ч. і в Бакоті. Коли литовці прийшли в Бакоту, то побачили тем ченців і монастир в горних скелях. Так 1362 рік став першою датою згадки про скельний печерний монастир. На той час все менше в літописах згадується назва “Пониззя”, а поступово, після 1362 року в термінологію входить “Поділля” із центром спочатку Смотрич, а потім Кам’янець.
В другій чверті XV ст. продовжується боротьба польських і литовських феодалів за володіння Поділлям. У 1431 році між Польщею і Литвою було укладено перемир’я, за умовами якого Бакотська волость була визнана нейтральною прикордонною зоною між державами. Скориставшись з цієї ситуації, жителі Бакоти та її округи вигнали у 1431 році з своїх маєтків українських, польських і литовських феодалів й оголосили себе вільними людьми. І лише в 1434 році повстання було придушене польсько-шляхетськими військами, замок зруйнований вже назавжди, а місто поступово втратило своє значення як адміністративний і господарський центр. Археологічні дослідження на території Бакоти розпочалися лише наприкінці ХІХ ст. У 1883 р. професор В.Б. Антонович оглянув і обстежив рештки скельного монастиря. Розкопки були проведені у 1891-1892 роках. Значний речовий матеріал було зібрано, але звіти про розкопки не збереглися. І тільки перелік знайдених речей відтворюється в одній з праць Ю.Й. Сіцинського. І надалі історія Бакоти вабила до себе науковців.
Бакота – затоплена доля
В 60-ті роки по селу почали ходити чутки про можливе затоплення села в зв’язку з будівництвом гідроелектростанції на річці Дністер. На початку 70-х років доля села була вирішена примусово і однозначно: будівництво буде і потрібно виселятись. Це стало ще одним етапом трагедії села Бакота. Спеціально сформовані бригади вирубували і спалювали по долинах дерева, інші переносили цвинтарі (досить неприємне явище) на відведені місця, також були сформовані будівельні та інші організації, що забезпечували вчасне переселення. Та обов’язковою умовою для переселенців було те, що кожен сам свою хату руйнував та вирубував дерева у садку. Не в одного бакотянина тремтіли руки, на очах з’являлись сльози, коли піднімав сокиру над затишною хатою або виплеканою яблунею. Загнаний у безвихідь, кожний бакотянин долю вирішував по-своєму. Жителі розділились на 4 групи: одні купили оселі в різних навколишніх селах і переїхали туди, другі почали будівництво в селі Колодіївка, треті – в с. Гораївка, четверті – в с. Стара Ушиця. Всього переселенню підлягало 7486 дворів із 63 сіл Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької та Вінницької областей. Неможливо описати ту важку ношу по будівництву оселі і роботі в радгоспі одночасно, яку взяли на свої плечі жителі цих сіл. Бакота опустіла, зруйнувалась. З 1981 року почалось заповнення басейну водою.
Продовження: http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/podorozhi-ukrajinoyu-bakota-misce-jakogo-nemaje-na-karti
Здесь мы собираем самые интересные картинки, арты, комиксы, мемасики по теме (+1000 постов - )
Собираем на сервера
В этом месяце собрано $683.15 из $1360.00.
Тренды
Наши любимые теги
Топ комментов
А бывает, комменты лучше постов. Смотрим топ тредов и вникаем!
Отличный комментарий!