За все!!
За "братство" і брехню,За Русь мою, згвалтовану тобою.
За Київські золотоверхі куполи...
За Володимирів, які ніколи не були тобою...
За Стуса Василя!
За табори Пермі! Сибіру! Казахстану!..
За Сандармох!
Урочище розстріляних Митців.
За Український Схід! За Крим!
За руку з тризубом.
Відпиляну тобою по-живому...
Сплюндрований Донецьк Чернявського Дмитра!
За зернятко...
За кожне зернятко, не змелене рукою,
Що спухла з голоду тоді й тоді. І безліч раз Тоді щодня...
За кожне зернятко дитячого життя!
За всі тіла гвалтовані, порубані тобою!
За ями з ними у старому Львові...
За Харківських студентів, яких за мову...
За перемелені життя!
За "чорних піхотинців" із Полтавського села!
Що залили собою, обидва береги,
Ні в чому не повинного Дніпра.
І за добитих полонених ...
За хлопців з Іловайського котла!
За прірву Те і Тих, яких й не знаю я!
Це не рахунок. Ні!
Я пам`ятю своєю не торгую.
Це гасло. Це молитва. Тост.
І це мета!
Митець
