Вона пішла воювати добровольцем та стала зв’язківцем.Під мінометним обстрілом Руся втратила ногу. Вона хоче показати, що можна жити повноцінним життям навіть без кінцівок та бути щасливим.
Вот так смотришь и как то стыдно. Она на 10 лет младше и тян пошла, а я сижу. И вроде все понимаешь, но...
Мы не знаем, что происходило в её жизни и в её голове прежде чем она захотела туда отправиться. Так что объективных сравнений никак не выйдет.
Отставить синдом выжившего. Мног офакторов почему тот или иной человек на фронте. В том числе психологических и личностных. Некоторым лучше в тылу и питать экономику и поддерживать инфраструктуру. Все норм.
Інтеграція інвалідів ветеранів в інформаційний простір то звісно корисна річ.
Але от дивлюсь я на фото і не бачу шоб вона жила випромінювала щастя та жила повноцінним життям.
Якшо вже постиш соціальну рекламу то хоча б якусь більш креативну.
А от те шо життя з втратою ноги не закінчується - то це точно. Малим досить довго прожив з дідом якому ампутувати ногу через чудовий діабет. Він і до 60 міг сам себе обходити, ще й королям траву косити. Прада потім дуже швидко згас.