Такие настроения одновременно и воодущевляют и пугают с другой стороны. Как себе эти люди представляют отжатие Крыма взад у деда с ядерной кнопкой? В страны в которой населения больше в три раза, такое может случиться разве если деда таки кто со своих пришьет.
22.03.2022, 17:19
Крым может быть возвращён, к примеру, также, как он был оккупирован в 2014-м году - путём переговоров с командующими на местах.
Уже ФСБ-шники массово продают своё жильё на полуострове. Солдаты, в массе своей, плохо обеспечены едой и медикаментами - недавно даже были зафиксированы камазы, везущие дрова на растопку российским солдатам - всё это говорит о том, что очень маловероятен исход, в котором, как в ВМВ, будут до последнего солдата защищать полуостров - нет мотивации. Кроме, по-большому счёту страха. В большей степени перед своими же.
Не является, при таких условиях, невозможным, добровольная сдача солдат и администрации. Сегодня читал новость о танкисте, пригнавшем танк украинцам и получившим за свой героизм 10000 долларов. При помощи Европы и США, а они активно помогают, ничто не помешает просто предложить вкусный пряник.
Как вариант.
Уже ФСБ-шники массово продают своё жильё на полуострове. Солдаты, в массе своей, плохо обеспечены едой и медикаментами - недавно даже были зафиксированы камазы, везущие дрова на растопку российским солдатам - всё это говорит о том, что очень маловероятен исход, в котором, как в ВМВ, будут до последнего солдата защищать полуостров - нет мотивации. Кроме, по-большому счёту страха. В большей степени перед своими же.
Не является, при таких условиях, невозможным, добровольная сдача солдат и администрации. Сегодня читал новость о танкисте, пригнавшем танк украинцам и получившим за свой героизм 10000 долларов. При помощи Европы и США, а они активно помогают, ничто не помешает просто предложить вкусный пряник.
Как вариант.
Все буде залежать від того наскільки сильного розгрому ми завдамо русні, якщо це буде дійсно потужний удар із послідуючим наступом так щоб окупант тікав кидаючи техніку то повернення донбасу може виявитись дуже легким, а ось з кримом питання більше до того чи готова наша влада. Якщо в військових я не сумніваюсь, їм тільки дай наказ і вони помстяться за наших, а ось в тому чи достатньо міцні яйця у нашої влади я не впевнений.
Щиросердно кажучи, я час від часу хвилююся про те, що нас, що живуть на окупованих ось уже вісім років територіях, просто кинуть заради чергової угоди в Мінську.
Московія все сильніше скочується в період тотальних репресій і, якщо нас кинуть їм на з'їдання, то небагатьом, хто залишився вірним, просто допоможуть "зникнути". А я і так постійно чекаю приїзду "чёрного воронка" вночі, оскільки допомагаю нашим як можу.
Читаючи безліч видань англійською, французькою, українською та російською, часто бачу новини про те, що дипломати готові на якийсь компроміс, який передбачає те, що де-юре Луганська, Донецька та Кримська области залишаться українськими, де-факто ж - окупованими Росією. Як Кіпр, який наполовину контролюєм турками, що вже десятиліттями ніхто, крім них, не визнає.
Подібні звернення, як у цьому пості, звичайно, підбадьорюють, але страх все ж таки залишається.
Також часто натикаюся на промови про те, що "справжні українці" вже давно покинули окуповані землі, не бажаючи жити під окупацією московитів. Так що ж, скажімо, всі вірні Україні покинули б - а хто б залишився тоді? Кілька сотень тисяч людей із російськими паспортами?
А якщо мені подобається, не побоюсь цього слова, естетика Донбасу? Як у "Disco Elysium", який всі мої знайомі називають депресивною нісенітницею, але який дорогий моєму серцю. Є тут краса, якої немає ані у Києві, ані у Парижі. В обох містах я був, тому знаю, про що говорю.
Є тут своя, щемна, сумна, але краса. І мені вона до вподоби. І якщо я не захотів покидати свою малу батьківщину, оскільки вона окупована, то це робить мене a priori колаборціоністом?
Загалом, коли почнеться контрнаступ, а він, я певен, почнеться – сподіваюся, наші воїни не зупиняться ані біля меж так званих ЛНР, ДНР, ані біля кримського півострова.
Слава Україні.
Московія все сильніше скочується в період тотальних репресій і, якщо нас кинуть їм на з'їдання, то небагатьом, хто залишився вірним, просто допоможуть "зникнути". А я і так постійно чекаю приїзду "чёрного воронка" вночі, оскільки допомагаю нашим як можу.
Читаючи безліч видань англійською, французькою, українською та російською, часто бачу новини про те, що дипломати готові на якийсь компроміс, який передбачає те, що де-юре Луганська, Донецька та Кримська области залишаться українськими, де-факто ж - окупованими Росією. Як Кіпр, який наполовину контролюєм турками, що вже десятиліттями ніхто, крім них, не визнає.
Подібні звернення, як у цьому пості, звичайно, підбадьорюють, але страх все ж таки залишається.
Також часто натикаюся на промови про те, що "справжні українці" вже давно покинули окуповані землі, не бажаючи жити під окупацією московитів. Так що ж, скажімо, всі вірні Україні покинули б - а хто б залишився тоді? Кілька сотень тисяч людей із російськими паспортами?
А якщо мені подобається, не побоюсь цього слова, естетика Донбасу? Як у "Disco Elysium", який всі мої знайомі називають депресивною нісенітницею, але який дорогий моєму серцю. Є тут краса, якої немає ані у Києві, ані у Парижі. В обох містах я був, тому знаю, про що говорю.
Є тут своя, щемна, сумна, але краса. І мені вона до вподоби. І якщо я не захотів покидати свою малу батьківщину, оскільки вона окупована, то це робить мене a priori колаборціоністом?
Загалом, коли почнеться контрнаступ, а він, я певен, почнеться – сподіваюся, наші воїни не зупиняться ані біля меж так званих ЛНР, ДНР, ані біля кримського півострова.
Слава Україні.
Погоджуюсь з твоїми судженнями. Не робить тебе це колабораціоністом ти ж не співпрацюєш з ними. Сподіваюсь також на краще. Але якщо Захід буде натискати на нас, а москалі знищуватимуть все виробництво, зірветься посівна і тд, то вибір буде між поганим і дуже поганим. Знову Мінськ... Але поки що завдяки героїчним зусиллям багатьох людей ми тримаємось і ще зарано розганяти зраду. Все буде Україна!
Друже, в ОРДЛО і Криму є лише 3 типи людей:
окупанти - мають російський або інший іноземний паспорт.
колаборанти - громадяни України, які відкрито співпрацювали з окупантами.
заручники - громадяни України, які змушні були залишитися.
перших і других убивають або судять.
Третіх звільняють.
І так, в мене тітка з бабусею в Луганську. Тому я, тебе добре розумію.
окупанти - мають російський або інший іноземний паспорт.
колаборанти - громадяни України, які відкрито співпрацювали з окупантами.
заручники - громадяни України, які змушні були залишитися.
перших і других убивають або судять.
Третіх звільняють.
І так, в мене тітка з бабусею в Луганську. Тому я, тебе добре розумію.
Ну, дивись, про паспорти. Я вісім років не брав паспорта ЛНР. Минулої осені вийшла ухвала про те, що нарешті можна українцям з нового зразка паспортами оформляти робочі рахунки та повноцінно влаштовуватися на роботу. Я прийшов до школи і тут кажуть, що мене не візьмуть. На моє заперечення, що, згідно із законом, мене повинні взяти, мені відповіли, що "ось отак". Минуло вісім років, я підробляв там і тут, але хочу вчити дітей. Тож цього січня я отримав паспорт ЛНР. А за місяць росіяни розпочали повномасштабне вторгнення. І я принципово не йду працювати до школи, бо не хочу проводити уроки пропаганди та п'ятихвилинки ненависті. От ти мені скажи, я колаборант, якщо не міг працювати без аусвайсу московитів?
Можу відповісти заздалегідь – я почуваюся зрадником.
У мене на карті ПриватБанку близько 40 тисяч гривень. Зараз я боюся переказувати таку суму, бо боюся, що за мною одразу прийдуть. Але щойно буду хоч у якійсь безпеці – все віддам Україні. Я такі гроші накопичував довгий час – на своє житло. Я готовий їх віддати тим, хто втратив значно більше, ніж я. Але я все одно відчуваю себе зрадником.
Але можу одразу тобі сказати, що якщо й мене спіймають на вулиці і поставлять під рушницю, то я скоріше застрелюся, аніж спрямую зброю на співвітчизників.
Можу відповісти заздалегідь – я почуваюся зрадником.
У мене на карті ПриватБанку близько 40 тисяч гривень. Зараз я боюся переказувати таку суму, бо боюся, що за мною одразу прийдуть. Але щойно буду хоч у якійсь безпеці – все віддам Україні. Я такі гроші накопичував довгий час – на своє житло. Я готовий їх віддати тим, хто втратив значно більше, ніж я. Але я все одно відчуваю себе зрадником.
Але можу одразу тобі сказати, що якщо й мене спіймають на вулиці і поставлять під рушницю, то я скоріше застрелюся, аніж спрямую зброю на співвітчизників.
Чуваче, коли говорять про колаборантів, то це ті люди, які сприяють порушенню територіальної цілісності. Ополчєнци, поліцаї, мери і голови міст.
На рахунок вчителів, думаю там простіше.
Хоча для хороших вчителів завжди знайдеться приватна школа.
Друже, просто якщо буде можливість ховайся, тікай, щоб тебе не забрали.
Це основне твоє завдання - перестати бути заручником і зберегти своє життя.
На крайняк здайся в полон.
На рахунок вчителів, думаю там простіше.
Хоча для хороших вчителів завжди знайдеться приватна школа.
Друже, просто якщо буде можливість ховайся, тікай, щоб тебе не забрали.
Це основне твоє завдання - перестати бути заручником і зберегти своє життя.
На крайняк здайся в полон.
Радує, що ще залишились справжні українці на Донбасі. Хотілося б хоч якось допомогти та підтримати, але на жаль слова мало чим можуть зарадити((
родился и живу в Крыму, тут моя семья (преимущественно, украиноговорящая), тут мой дом - просто факт прихода на территорию моей родной земли стада офигевших уродов, которые заставили меня в ультимативной форме получить свой чертов аусвайс, не заставит меня перестать чувствовать себя украинцем, как и не заставит перестать желать вернуться обратно.
Украинские власти могут и должны попробовать вернуть себе СВОИ, подчеркиваю, только свои территории - далеко не все здесь забитые ватаны с полной головой телевизионных шаблонов, а текущий ужас ситуации только подогревает интерес к возвращению. Кремлевская братва просто уничтожила статус-кво своей суицидальной атакой на Украину и вселила многим здесь надежду на возвращение, которые еще пару месяцев назад казалось абсолютно невозможным, нам остается только верить, что надежда сбудется
Украинские власти могут и должны попробовать вернуть себе СВОИ, подчеркиваю, только свои территории - далеко не все здесь забитые ватаны с полной головой телевизионных шаблонов, а текущий ужас ситуации только подогревает интерес к возвращению. Кремлевская братва просто уничтожила статус-кво своей суицидальной атакой на Украину и вселила многим здесь надежду на возвращение, которые еще пару месяцев назад казалось абсолютно невозможным, нам остается только верить, что надежда сбудется
Суспільство налаштоване відновити повний суверенітет.
Враховуючи скільки крові вже пролито, ніхто не відступить.
Питання тільки в часі і ціні.
Враховуючи скільки крові вже пролито, ніхто не відступить.
Питання тільки в часі і ціні.
Тут ще питання в тому наскільки Путін божевільний і чи знайдеться в його оточенні герой, який спроможеться відправити старого маразматика в пекло. Не будь в Рашки ядерної зброї і я певен варіант з повним поверненням усіх окупованих територій, більш ніж можливий, а так залишається лише чекати та сподіватися на краще.
