Результаты поиска потегурусь

Дополнительные фильтры
Теги:
русьновый тег
Автор поста
Рейтинг поста:
-∞050100200300400+
Найдено: 139
Сортировка:

Україна і Росія. Князь Володимир і походження української мови

«Історія культурних зв’язків між Україною і Росією – це історія великої і ще не закінченої війни», – писав Юрій Шевельов в есеї «Москва, Маросєйка» у 1954 році, коли в СРСР помпезно відзначали 300-річчя Переяславської ради як «свято возз’єднання» України з Росією.

Натомість Шевельов мав інший погляд на цю подію: «Переяслав у перспективі трьох сторіч уявляється нам початком великої трагедії».
Війна на полі культури супроводжує й нинішній, уже збройний наступ Росії на Україну.

Підтвердженням цього є відкриття в центрі Москви пам’ятника Київському князю Володимиру Великому.

Урочистий характер події визначив і день, обраний для неї, – 4 листопада, який в Росії святкують як День народної єдності, і участь у ній найвищих осіб – президента Путіна і патріарха Московського Кирила.
,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,мова,Володимир Великий,русь,Радіо "Свобода",разная политота
Ідея народної єдності була провідною і у виголошених промовах. У виступі Путіна Київський князь Володимир постав як «збирач і захисник руських земель, як далекоглядний політик, який створив основи сильної, єдиної, централізованої держави, яка об’єднала в результаті в одну величезну сім’ю рівні між собою народи, мови, культури і релігії».

На єдності народів, буцімто об’єднаних князем Володимиром, наголошував і патріарх Кирило, дещо змістивши акценти. Він назвав Київського князя «символом єдності всіх народів, батьком яких він є, а це народи історичної Русі, які нині проживають у межах багатьох держав. Пам’ятник батькові може бути скрізь, де живуть його діти, в цьому немає жодного протиріччя. Але погано, коли діти забувають, що у них один батько».

Як бачимо, Московський патріарх намагався згладити когнітивний дисонанс, спричинений тим, що пам’ятник Володимиру Великому встановлено в Москві, на місці якої в часи його правління була лише болотиста річка, а Московське царство виникло через кілька століть після його смерті. Відтак Володимир не міг бути «збирачем земель руських» у тому геополітичному значенні, яке вкладає в це поняття очільник Кремля.
,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,мова,Володимир Великий,русь,Радіо "Свобода",разная политота
Цей новітній артефакт російської монументальної пропаганди свідчить про те, що імперське трактування Київської Русі як «колиски трьох братніх народів – російського, українського і білоруського» – лишається в Російській Федерації канонічною історичною схемою.

Варто нагадати, що саме завдяки концепції «спільної колиски» Росія привласнила стародавню Українську державу, її писемну спадщину і навіть її назву, замінивши первісне наймення росіян «московити» на дивне прикметникове утворення «русскіє».

Натомість для українців і білорусів «колиска трьох братніх народів» загрожує перетворитися на труну, бо один із «братніх народів», подібно до клептопаразитичного птаха, робить все, щоб викинути із гнізда його справжніх господарів і посісти їхнє місце.

Концепція «общерусского языка» Олексія Шахматова

Претензії Росії на Київську Русь обґрунтовувала спеціальна лінгвістична теорія походження мов «трьох братніх народів». Її творцем був російський мовознавець Олексій Шахматов. Згідно з його концепцією, російська, українська і білоруська мови певний період існували у формі єдиної спільної мови (в російській термінології – «общерусского языка»). Як самостійні мови вони буцімто сформувалися уже після розпаду цієї спільної мови лише у ХІІ – ХІV століттях.

Аргументація Шахматова була доволі плутаною, у час своєї появи вона викликала дискусію і була прийнята далеко не всіма вченими. Але ті переваги, які вона надавала для виправдання російських претензій на Київську Русь, повною мірою використав совєтський тоталітаризм. Більшовики впровадили схему Шахматова як догму в усі гуманітарні науки. Концепція єдиного для українців, росіян і білорусів «общерусского языка», яка фактично продовжила втілення імперського проекту формування «триєдиного російського народу» стала ефективним інструментом зросійщення й винародовлення українців і білорусів з перспективою остаточного їх розчинення у російській етнічній спільноті.
,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,мова,Володимир Великий,русь,Радіо "Свобода",разная политота
Показово, що в російській «Вікіпедії» назву «Київська Русь» замінили на «Древнерусское государство», а стаття «древнерусский язык» тлумачить цю мову у відповідності до концепції Шахматова як мову східних слов’ян, що є «спільним предком білоруської, російської та української мов». Порушуючи принцип енциклопедичної об’єктивності, російська «Вікіпедія» не наводить іншу теорію, яка спростовує існування такої спільної східнослов’янської мови.

Дослідження Шевельова про походження української мови

Хиткість теоретичних побудов Шахматова і помилковість його висновків довів Юрій Шевельов у дослідженнях з історії слов’янських мов, які завершились його фундаментальною працею «Історична фонологія української мови», що була опублікована англійською мовою у Гайдельберзі в 1979 році.

Видатний славіст на основі дослідження писемних пам’яток і діалектних фактів спростував теорію про існування єдиної мови східних слов’ян у середньовічний період і довів, що українська мова, як і інші слов’янські мови, почала формуватися як окреме мовне утворення безпосередньо із спільнослов’янської після її розпаду у VІ-VІІ століттях.

На це фундаментальне дослідження Шевельов витратив багато років своєї плідної наукової діяльності в еміграції. Попри те, що вченому належить багато досліджень у різних галузях філології, саме цю працю він вважав найважливішою справою свого життя.

Близька приятелька Юрія Шевельова Оксана Соловей згадувала: «Колись давно, коли ще незрушно стояла глуха стіна між еміґрацією й Батьківщиною, Юрій Володимирович промовив: «Те, що Грушевський зробив для української історії, я зробив для української мови».

Дослідження з історії української мови зробили видатного славіста персоною нон-ґрата в Совєтському Союзі. На батьківщині функціонери від мовознавства обкидали його ім’я, що на той час уже здобуло високий авторитет у колах зарубіжної славістики, брутальними лайками – «фашистський прихвостень», «гітлерівський прихвостень», «український буржуазний націоналіст».

Єдиною підставою для таких звинувачень були публікації Шевельова в харківських виданнях «Нова Україна» та «Український засів» у 1941-1943 роках. Жодних доказів колаборантства його науково-популярні статті з різних питань українського мовознавства та літературознавства не містили, але, оскільки ці видання у радянський час перебували у закритих спецсховищах, перевірити слушність обвинувачень ніхто не міг.

Нині завдяки зусиллям харківського мовознавця Сергія Вакуленка та його учениці Катерини Каруник, які розшукали в архівах та оприлюднили у 2014 році згадані публікації Шевельова в книзі «Дорогою відрадянщення», кожен, хто цікавиться спадщиною Шевельова, має можливість ознайомитися з текстами, що спричинились до паплюження його чесного імені.

Сергій Вакуленко у співпраці з Андрієм Даниленком здійснив також переклад «Історичної фонології української мови». Книга обсягом понад тисячу сторінок вийшла в 2001 році в харківському видавництві «Акта».

«Значення цієї праці для поширення правдивих знань про історію української мови важко переоцінити. «Книга рішуче відходить від деяких кліше й не вкладається до офіційно прописаної схеми. – Писав Шевельов у передмові до неї. – Автор здає собі справу з того, що в наші дні провідна роль у ширенні певних наборів ідей належить атомовим бомбам, танкам, засобам пропаґанди та відвертому пристосовництву – як за доби Середньовіччя вона належала вогнищам інквізиції, пропаґанді та тому ж таки пристосовництву. І все ж хочеться вірити, що неперекручені факти й обґрунтовані думки зрештою вторують собі шлях».

Лариса Масенко – доктор філологічних наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Я узнал много нового...

«Неизвестные» русские богатыри

Если попросить среднестатистического человека в нашей стране назвать имена русских богатырей, вам почти наверняка назовут Илью Муромца, Добрыню Никитича и Алёшу Поповича. А вот дальше — заминка. Благодаря массовой культуре, только эти трое стали широко известны. А между тем, богатырей на Руси было гораздо больше, вот только знают о них далеко не все. Попробуем исправить ситуацию и рассказать в этой подборке о «неизвестных» русских богатырях. 


Святогор

Один из самых древних героев русского былинного эпоса. Святогор — богатырь-великан настолько большой и сильный, что даже Мать — Сыра Земля не могла его выдержать. Однако и сам Святогор, согласно эпосу, не мог превозмочь «тяги земной», заключённой в суме: пытаясь поднять суму, он уходил ногами в землю.

,История,русь,богатыри,длиннопост


Микула Селянинович

Легендарный пахарь-богатырь, с которым нельзя биться, потому что «весь род Микулов любит Мать — Сыра Земля». Согласно одной из былин, именно Микула Селянинович попросил великана Святогора поднять упавшую на землю сумку. Святогор этого сделать не смог. Тогда Микула Селянинович поднял сумку одной рукой и сказал, что в ней находится «вся тягость земная». Фольклор говорит, что было у Микулы Селяниновича две дочери: Василиса и Настасья. И стали они жёнами Ставра и Добрыни Никитича соответственно.

	\ 1	1
	жж.',История,русь,богатыри,длиннопост

Вольга Святославич

Вольга относится к числу одних из самых древних богатырей в русских былинах. Его отличительными чертами были способность к оборотничеству и умение понимать язык птиц и зверей. Согласно легендам, Вольга — сын змея и княжны Марфы Всеславьевны, которая зачала его чудесным образом, случайно наступив на змею. Когда он увидел свет, содрогалась земля и ужасный страх сковал всех живущих существ. Интересный эпизод встречи Вольги и Микулы Селяниновича описывают былины. Во время сбора податей с городов Гурчевца и Ореховца повстречал Вольга пахаря Микулу Селяниновича. Увидев в Микуле могучего богатыря, позвал Вольга его с собой в дружину для сбора податей. Отъехав, Микула вспомнил, что позабыл соху в земле. Два раза посылал Вольга дружинников ту соху вытянуть, на третий раз сам с дружиной всей не одолел. Микула же одной рукой выдернул ту соху.

,История,русь,богатыри,длиннопост

Сухман Одихмантьевич

Герой киевского былинного цикла. Согласно легенде, Сухман едет добывать князю Владимиру лебедь белую. Во время поездки он видит, что Непра-река борется с силой татарскою, которая мостит на ней мосты калиновы, чтобы идти к Киеву. Сухман избивает силу татарскую, но во время сражения получает ранения, которые закрывает листочками. Сухман возвращается в Киев без лебеди. Князь Владимир не верит ему и велит за похвальбу заточить в погреб, а Добрыню Никитича посылает узнать, правду ли сказал Сухман, и когда оказывается, что правду, Владимир хочет наградить Сухмана; но он снимает с ран листочки и истекает кровью. Из его крови потекла река Сухман.

,История,русь,богатыри,длиннопост

Дунай Иванович

Один из популярнейших богатырских образов в русских былинах. В отличие от трёх главных героев эпоса (Ильи Муромца, Добрыни Никитича и Алёши Поповича), Дунай Иванович — персонаж трагический.
Согласно легенде, во время свадьбы Дунай и Настасья Королевична, которая тоже была богатыркой, начинают хвастать, Дунай — храбростью, а Настасья — меткостью. Они устраивают поединок и Настасья трижды простреливает серебряное кольцо, лежащее на голове у Дуная. Не в силах признать превосходство жены, Дунай приказывает ей повторить опасное испытание в обратном варианте: кольцо теперь на голове у Настасьи, а стреляет Дунай.
Стрела Дуная попадает в Настасью. Она умирает, а Дунай узнаёт, «распластавши ей чрево», что она была беременна чудесным младенцем: «по коленца ножки в серебре, по локоточки рученьки в золоте, на головушке по косицам звёзды частые». Дунай бросается на свою саблю и умирает рядом с женой, из его крови берёт своё начало Дунай-река.
,История,русь,богатыри,длиннопост

Михайло Потык

Один из второстепенных богатырей. Известен он лишь в северно-русских былинах как красавец и змееборец. Легенд о нём существует несколько. Согласно одной из них, Михайло на охоте встретил лебедя, который обратился в девушку — Авдотью Лебедь Белую. Они поженились и дали клятву, что если кто-то умрёт раньше, то оставшийся в живых будет похоронен вместе с умершим в одной могиле.
Когда Авдотья умерла, Потыка вместе с её трупом спустили в могилу, на коне в полном вооружении. В могилу явился змей, которого богатырь убил, а его кровью воскресил жену. По другим былинам, жена опоила Потыка и обратила в камень, а сама сбежала с царём Кощеем. Товарищи богатыря — Илья, Алёша и другие, спасают Потыка и мстят за него, убив Кощея и четвертовав неверную Лебедь Белую.
\Л -			/ умгг	PJ 0	||С'
VT £t*			VW •'/» ^,История,русь,богатыри,длиннопост

Хотен Блудович

Богатырь в русских былинах, выступающий в одной былине в роли свата и жениха. История Хотена и его невесты — практически древнерусская история Ромео и Джульетты. Согласно легенде, Мать Хотена, вдова, на одном пиру сватала своего сына к красавице Чайне Часовой. Но мать девушки ответила ей оскорбительным отказом, который услышали все пирующие. Когда Хотен узнал об этом, он отправился к невесте и та согласилась выйти за него замуж. Но мать девушки была категорически против.
Тогда Хотен потребовал поединка и побил девятерых братьев своей невесты. Мать Чайны просит у князя войско, чтобы справиться с богатырём, но Хотен побеждает и его. После этого Хотен женится на девушке, взяв богатое приданое.
,История,русь,богатыри,длиннопост

Никита Кожемяка

Формально к богатырям не относится, но является героем-змееборцем. Согласно преданию, дочь киевского князя была унесена змеем и удерживалась им в заточении. Узнав от самого змея, что он на свете боится только одного человека — Никиту Кожемяку, она с голубем отправляет письмо к отцу с просьбой отыскать этого богатыря и побудить его сражаться со змеем.
Когда посланники князя вошли в избу Кожемяки, занятого своим обычным делом, он от неожиданности перерывает 12 шкур. На первую просьбу князя биться со змеем Никита отвечает отказом. Тогда князь посылает к нему старцев, которые тоже не смогли уговорить Никиту. В третий раз князь отправляет к богатырю детей, и их плач трогает Никиту, он соглашается. Обмотавшись пенькой и обмазавшись смолой, чтобы стать неуязвимым, богатырь бьётся со змеем и освобождает княжескую дочь.
Далее, как гласит легенда, змей, поверженный Никитой, молит его о пощаде и предлагает разделить с ним землю поровну. Никита куёт соху в 300 пудов, запрягает в неё змея и проводит борозду от Киева до Чёрного моря; затем, начав делить море, змей тонет.

,История,русь,богатыри,длиннопост

Василий Буслаев

Тоже формально не богатырь, но очень сильный герой, представляющий собой идеал молодецкой и безграничной удали. С детства Василий был сорвиголовой, не знал никаких стеснений и делал всё только так, как вздумается. На одном из пиров Василий бьётся об заклад, что будет драться во главе своей дружины на Волховском мосту со всеми новгородскими мужиками. Бой начинается, и угроза Василия избить всех противников до единого близка к осуществлению; только вмешательство матери Василия спасает новгородцев.
В следующей былине, чувствуя тяжесть своих грехов, Василий отправляется их замаливать в Иерусалим. Но паломничество к святым местам не меняет характера героя: он демонстративно нарушает все запреты и на обратном пути гибнет самым нелепым образом, пытаясь доказать своё молодечество.
,История,русь,богатыри,длиннопост

Дюк Степанович

Один из самых оригинальных богатырей киевского былинного эпоса. По легенде, Дюк прибывает в Киев из «Индии богатой», так, по всей видимости, называли Галицко-Волынскую землю. По прибытии Дюк начинает хвастать роскошью своего города, собственным богатством, своими одеждами, которые ежедневно его конь приносит из Индии, и находит невкусными вино и калачи князя киевского. Владимир, чтобы проверить хвастовство Дюка, отправляет посольство матери Дюка. В итоге посольство признаёт, что если продать Киев и Чернигов да купить бумаги для описи Дюкова богатства, то не хватит той бумаги.

1 4 '				* > - J. \ .*■' V \ *ЛЛ		/ Л * f Г" # Mj il
\ W.&fF	r ^	' w %	aJTs	\	SJ0 £_ 4^.‘,История,русь,богатыри,длиннопост

И-Импортозамещение

,импортозамещение,одежда,русь,песочница

Мара, Кащей, Вий, Баба Яга, Карачун, Велес, Чернобог.

,язычество,длинная картинка,черно-белое,ЧБ, ч/б, черно-белое, черно белое,русь,Темные божества,TES Персонажи,кащей,вий,баба яга,карачун,Велес,Чернобог.,песочница
Поштова листівка "Русь", початок ХХ ст.

Apoteoza Rnsi-Ukrainy, kartka pocztowa z pocz. XX w. z salonu Malarzy Polsldch w Ktakowie (Fot. archfrvum Wlodzimierza Osadczego),Моя Україна,фэндомы,русь,разная политота

Здесь мы собираем самые интересные картинки, арты, комиксы, мемасики по теме (+139 постов - )