Результаты поиска потегудуховные скрепы

Дополнительные фильтры
Теги:
духовные скрепыновый тег
Автор поста
Рейтинг поста:
-∞050100200300400+
Найдено: 113
Сортировка:

СМИ: задержанного в РФ активиста изнасиловали и заставили извиниться на камеру

26 сентября полиция задержала активистов Артема Камардина, Александру Попову и Александра Менюкова.

Силовики «очень сильно избили Камардина и засунули ему в анальное отверстие гантелю», пишет «Новая газета. Европа». После этого они заставили его извиниться на камеру за слова «Слава Киевской Руси, Новороссия — соси». Активист стал подозреваемым по ст. 282 ч.2 п. а УК РФ (Возбуждение ненависти либо вражды с применением насилие или угрозой его применения), рассказал его адвокат Леонид Соловьев.

После пыток и изнасилования Артема Камардина госпитализировала скорая помощь, добавил Соловьев.

Силовики также издевались над задержанной активисткой Александрой Поповой.

«На мне очень много суперклея, потому что силовики приклеивали мне на суперклей стикеры к лицу, пытались заклеить рот, вырывали волосы, пинали, угрожали изнасилованием впятером», — рассказала сама Попова.

Полицейские показывали ей видео с изнасилованием Камардина.

Позднее телеграм-канал «112» (принадлежит каналу РЕН) опубликовал видео, на котором Камардин извиняется «перед многонациональным русским народом»; на его лице видны следы побоев. Кроме Камардина, на видео извиняются еще два человека. «112» сообщил, что их зовут Егор Штовба и Николай Дейнеко и что они вместе с Камардиным «изгалялись на тему Донбасса, российских солдат и их родственников», пишет «Медуза».

25 сентября Артем Камардин участвовал в Маяковских чтениях — поэтических вечерах, которые проходят у памятника поэту Владимиру Маяковскому на Триумфальной площади в Москве. Чтения 25 сентября были объявлены «антимобилизационными». Судя по видео, которое выложил телеграм-канал «112», на них Камардин читал строчки, за которые его заставили извиняться. Нескольких участников чтений задержали.

Отличный комментарий!

Я вот не пойму, почему россия боится "европейских ценностей", если ее самые "духовные" представители при первой же возможности стремятся к гейским утехам.

Вячеслав Володин о возвращении Аляски

Спикер Госдумы РФ Вячеслав Володин заявил, что США стоит помнить о том, что Аляска была российской. Об этом он сказал на заседании Думы в среду, 6 июля, сообщают РосСМИ.Отмечается, что об этом он сказал в контексте блокировки на западе российских активов и их возможной передачи Украине."Америка пускай всегда помнит: там есть часть ее (России – ред.) территории - Аляска. Вот когда они начинают пытаться распоряжаться нашими ресурсами за границей, прежде чем это делать, подумают, что нам есть что тоже возвращать", - сказал Володин.

Кацап Георгій Жуков і його воєнні злочини. Правда про маршала "Пабєды". Коротко.

Спершу село наповнили чужі крики. З кожного двору лунало: «Гаварі где хлєб, сука! Куда прячєш народноє добро?». Вигуки супроводжували інші, не менш  дражливі звуки - зі скрипом зривалась підлога, брязкав розбитий посуд, з шурхотом валились солом‘яні стріхи. Де-не-де крізь суцільний гул проривалися різкі постріли. 
Потім село тихесенько вило. Моторошне скавучання лунало з під кожної хати. То не худоба чи коти-собаки (їх вже кілька місяців як не було), а люди. Якби було кому прислухатися до того  виття то міг би почути  одне лише слово із мови, що колись була людською. «Їсти, їсти, їсти»- видушували із себе страшні істоти,  похитуючись на порогах своїх хат, які стали їх гробівцями. 
А потім село замовкло. Жодного звуку. 
На фото 1933р. одне з сел біля Харківа, щезло, що навіть назви не зберіглося, хіба десь в архівах.
,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,тюрьма народов,духовные скрепы,голодомор,разная политота
Є на Янівському (Цвинтар у Львові) могила.. Братська усипальниця замордованих клятими москалями дітей. Віком від 1 дня до трьох років і два неповнолітніх . Ні, не в час війни, не в Осьвєнцимі чи Дахау, і навіть не за часів голодоморів - у львівських тюрмах, між 1949 і 1951. 
На цвинтар їх привозили таємно і вночі із Замарстинівської в’язниці та «Бригідок». Це були діти матерів, які перебували під слідством чи були замучені НКВС за політичниими мотивами, за проукраїнську діяльність.
 Проте страшно не лише тому. Десь тут, між нами, у Львові чи Києві, Одесі чи Маріуполі, Харкові чи окупованому Севастополі спокійно і в почестях доживають їхні кати. Бо ми спромоглися з важкими потугами заборонити компартію, частково реабілітувати невинно знищених, поставити скорботні меморіали - і все. А незасуджена система (якій нацизм за рівнем звірств, цинізму і кількості жертв навіть до колін не доріс) продовжує жити і клонуватися.
Всі ці медведчуки, ківи, бужанські, шарії, кернеси, рабиновичі і прочая шуфричі росли на ідеології, носіями якої були і є "живиє свідєтєлі вєлікіх пабєд" над загнаним у рабство "савєцкім народом". 
Прострелені черепа 486 жертв НКВС, переважно  дітей і підлітків. Останки знайдені у  1990 під стінами педінституту в місті Дрогобич Львівської області. Перепоховані у 1991.
На фото українка у вишиванці, на обличчі - шок від побаченого в тюрмах Львова. 
Позаду люди, які прикривають обличчя хустинками через сморід від розкладання тіл. А ще - німці, які документують радянськи злочини.
,Балакучий шинок,Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война,Сало с №востями,ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом,разное,тюрьма народов,духовные скрепы,разная политота
На час, коли 22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, радянські в’язниці були переповнені політичними арештантами. Особливо це стосувалося тюрем прифронтової зони, зокрема й у Львові, де було три в’язниці: № 1 – на Лонцького, № 2 – Замарстинівська та № 4 – Бриґідки. Тюрма № 3 розташовувалася у Золочівському замку. Львівські тюрми були переповнені  (у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в’язнів). У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 р. було 5 424 в’язні.
Негайним офіційним заходом у вирішенні проблеми переповнення в’язниць став наказ № 2445/М наркома державної безпеки В. М. Меркулова від 23 червня 1941 р. У документі йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в «исправительно-трудовые лагеря», і тих, кого необхідно розстріляти як «ворогів народу» (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКВС). Екзекуції розпочалися 22 червня, коли було розстріляно засуджених до смертної кари 108 осіб.
Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВС Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи, а 26 червня затвердили розстрільні списки – ще 2068 осіб, що підлягали знищенню. Їх розстріляли протягом 24-28 червня. Так у Львівській області було розстріляно 4140 в’язнів. Близько півтисячі осіб було заарештовано протягом 22-28 червня, коли тривали розстріли. У доповідній Лермана йшлося про те, що тюремні документи на нових арештантів належним чином не оформлювали. У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали в’язнів шпигунами, диверсантами, причетними до ОУН, тобто особами, що підлягають розстрілу. Зокрема у тюрмі на Лонцького було убито 42 % від усіх розстріляних в’язнів Львова.
Спочатку в’язнів розстрілювали у звичний для практики НКВС спосіб: індивідуально у спецкамерах пострілом у потилицю. Коли наближався фронт, а плани не було виконано – розстрілювали масово: зганяли в’язнів до камер підвалів та через дверцята для передачі їжі стріляли з автоматичної зброї. А в останні дні перебування НКВС у тюрмах кидали до камер гранати, або відкривали двері камер, в’язні виходили в коридор, гадаючи, що їх звільняють, та в цей момент їх розстрілювали з автоматичної зброї.
Загалом у тюрмах України на початку німецько-радянської війни протягом кінця червня – початку липня 1941 р. було убито близько 24 тисяч політичних в’язнів.
На фото - справка из сельсовета от 13 сентября 1954 года.
У Р с. P
ШШх»
■!
Ç11 * t. Г л л и
КЛУО'И* М ОДШХ
.*«	ни р-1
иы> область
@h
L,
WW/Ctifô
í $>i
&1-M/C4 лЬ9-1+у	¿w.o
QJHl ós>¿
Auw. хГ'ОШАн VSMcuugf ЪЬаияЯж
.*ы ы1’.it .	!/	/	'
-‘5* • p. </ S/yyWvM ¿¿/j&	o rúe¿¿r*r
ÿP us. )í¿u So	cf & l*AfAytsr>cJrb
ÿvfÿ cSUJQ) ßstecej^ 'iva-c&fib¿-
В этой справке - все. Весь смак коммунистическо-советской власти. На дворе - ХХ век. Уже существуют компьютеры, стиральные машины-автоматы, построены циклотроны и запущены в космос первые ракеты.
А в самом центре Европы - настоящее крепостное право. Рабство. В самом центре Европы украинский селянин не имеет права без разрешения  председателя сельсовета покинуть село даже на один день. Если в столице советской Украины этого "гражданина" страны "где так вольно дышит человек" остановят менты и у него не будет этой справки, Александр Петрович Буряк уедет минимум на год лес валить.
В СССР рабство было введено в 1932 году. Зачем? А чтобы люди из колхозного "рая" не бежали. Потому, что в колхозах пахали от зари до зари, а денег за этот каторжный труд не платили. И жили в колхозах люди, как в начале ХІХ века, натуральным хозяйством. Получая в конце года за каждый отработанный день по 1-2 килограмма зерна. А бывало, что и известную фигуру из трех пальцев.
Обратите внимание на цель поездки Александра Петровича Буряка в Киев. Он не на лечение, не на балет и не в планетарий едет. Он едет за хлебом. Село Бабычиха Переяслав-Хмельницкого района я в Интернете не нашел - очевидно в результате бурной деятельности коммунистов оно давно исчезло с карты. Но от самого Переяслава до Киева - 87 километров.
И вот мужик едет 80 километров чтобы хлеба купить. Потому, что в сельском магазине его нет. Человек всю жизнь хлеб выращивал под мудрым руководством родной Коммунистической партии. Но не может его свободно купить.
И на злого Сталина не спишешь эту нищету и бесправие, которое в 1920 году пршло в Украину на штыках красножопой армии. Ибо уже полтора года как лежит труп Сталина рядом с трупом Ленина. А рабство все еще существует. И денег колхознику все еще не платят.
Деньги колхозникам стали платить только в 1966 году. Ну, как платить... На 40 рублей не зашикуешь. Но хоть что-то. И даже пенсию для колхозников ввели. Правда, своеобразную. Ее не государство платило, а колхоз, в котором мужик работал. Если колхоз богатый, то и пенсия была приличная - рублей 20. Или даже 22. На 10 кило знаменитой колбасы "Докторская".
А если колхозы бедные, то и пенсия была 12 рублей, или даже 3 рубля. Веселись, мужичина!
А крепостное рабство в СССР было отменено только 28 августа 1974 года. Как раз в этом году состоялся первый чемпионат мира по шахматам среди компьютерных программ, а в США запущен первый спутник связи для GPS
Здесь мы собираем самые интересные картинки, арты, комиксы, мемасики по теме (+113 постов - )