Є на Янівському (Цвинтар у Львові) могила.. Братська усипальниця замордованих клятими москалями дітей. Віком від 1 дня до трьох років і два неповнолітніх . Ні, не в час війни, не в Осьвєнцимі чи Дахау, і навіть не за часів голодоморів - у львівських тюрмах, між 1949 і 1951.
На цвинтар їх привозили таємно і вночі із Замарстинівської в’язниці та «Бригідок». Це були діти матерів, які перебували під слідством чи були замучені НКВС за політичниими мотивами, за проукраїнську діяльність.
Проте страшно не лише тому. Десь тут, між нами, у Львові чи Києві, Одесі чи Маріуполі, Харкові чи окупованому Севастополі спокійно і в почестях доживають їхні кати. Бо ми спромоглися з важкими потугами заборонити компартію, частково реабілітувати невинно знищених, поставити скорботні меморіали - і все. А незасуджена система (якій нацизм за рівнем звірств, цинізму і кількості жертв навіть до колін не доріс) продовжує жити і клонуватися.
Всі ці медведчуки, ківи, бужанські, шарії, кернеси, рабиновичі і прочая шуфричі росли на ідеології, носіями якої були і є "живиє свідєтєлі вєлікіх пабєд" над загнаним у рабство "савєцкім народом".
