«Мы приехали в это село и начали занимать оборону... ребята понемногу копать начали.. не окоп, конечно, а такое, чтобы можно было упасть туда во время обстрела... я не знаю, сколько минут прошло, но я тупо охуел от того, что увидел... знаешь, когда у людей огороды начинаются, все привязывают на велик к раме лопаты и пиздуют что-то сажать... это была такая же картина, только ехало на меня на этих роверах почти все село. ... мужчины, женщины, все... пригнали и смотрят на меня... ну, типа, командуй! говорят, сынок, где копать?... у меня отняло речь... стою, как долбоёб, смотрю... они бегом откручивают свои лопаты от великов... я собрался с духом, говорю, не надо ничего, спасибо спасибо, мы сами справимся! но этого уже никто не слышал... лопаты пошли в ход...
несколько дней после, сунет на нас колонна кацапской техники... у меня необстрелянные молодые пацаны кричат, танки пиздуют... тут разворачиваюсь, к нам народ из села облаком валит и кричит, ребята, кацапские танки пиздуют, что делать??? говорите, как помогать???... на меня как ведро воды ледяной вывернули... смотрю на это и плачу... ОРУуу им, бегом назад!!! а ну, по хатам!!!! да никто и не думает.... кричу снова, по хатам, блядь... беда... прут с голыми руками! я малых свои пару дернул, говорю разверните бегом их домой! подбегает ко мне мужик, 73 года и говорит, сынок, дай гранату... я всю жизнь коммунальщиком проработал и знаю, как коммуникации под лес идут... сейчас трубами на перекресток выскочу, гранату брошу и обратно в трубу...
клянусь, я чуть не сошел с ума с этих людей...
бой целый день... арта крайнюю улицу накрыла... 25 хат горят, но, слава богу, все живы... мы же эту технику долбим... они поняли, что не прорвутся, давай пробувать на нас с флангов. палим их танки, бехи, все что видим.... разлетаются их т-90... малые ребята мои сработались, крошат... под вечер интенсивность падает... отходят скоты... малые мои говорят, может отдохнем?. .. я себе думаю, потомились ребята, отпускаю... смотрю, сбрасывают броники, оружие и пиздут бегом местным дома тушит... я снова плачу... не могу на это смотреть и сам бегу помогать...»
Русские фашисти! Заебётесь «денацифицировать» страну, где население бегом бежит строить для армии укрепления, а армия, как вас разъебала, бежит спасать людям дома. Тупо зароют вас и пизда. Всем вам, конченные, пизда на нашей земле.
P.S. Автор не известен, жена нарыла в какой-то группе местной территориальной обороны. Перевёл как умел для пидоров реактора и ватанов(да-полыхают их пердаки), причащайтесь. От себя добавлю, что и я в обороне принимаю участие, и описанное(готовность населения и помощь армии) вижу каждый день у себя в Киеве. Оригинал скину по первому требованию националистов-бандеровцев. Слава Україні!
Песня описывает лично мое душевное состояние.
Героям Слава!
Слава нації!
Смерть Ворогам !
Аж прослезился. Честно, не ожидал что пару строк так пробьют.
Наша країна непереможна! Наш народ незламний!
Мовою оригіналу:
"Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потрохі копати почали.. не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу... я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о@уїв від того, що побачив... знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив'язують на вєлік до рами лопати і пі@дують шось сажать... оце була така сама картіна, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... чоловіки, жінки, всі... пригнали і дивляться на мене... ну, типу, командуй! кажуть, синку, де копать?... у мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... вони бігом відкручують свої лопати від вєліків... я зібрався з духом, кажу, не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось! но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...
за кілька днів суне на нас колона ка@апської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать, танкі пі@дують... тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить, хлопці, танки ка@апські пі@дують, шо дєлать??? кажіть, як помагать???... на мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу... валую їм, бігом назад... ану, по хатам!!!! та ніхто й не думає.... кричу знов, по хатам, б@дь... бєзнадьога, Жень... пруть з голими руками! я малих свої пару смикнув, кажу розверніть бігом їх додому! підбігає до мене мужик, 73 роки і каже, синку, дай гранату... я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть... зараз трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу... клянусь, я чуть не здурів з цих людей...
бій цілий день... арта крайню вулицю накрила... 25 хат горять, но, слава богу, всі живі... ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів.. палим їхні танкі, бехі, все що бачимо.... розлітаються їхні т-90... малі хлопці мої спрацювались, крошать... під вечір інтенсивність падає... отходять скоти... малі мої кажуть, може отдохнем?... я собі думаю, потомились хлопці, отпускаю... дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і пі@дуть бігом місцевим хати тушить... я знов плачу... не можу на це дивиться і сам біжу помагать...
"Ми приїхали в це село і почали займати оборону... хлопці потрохі копати почали.. не окоп, канєшно, а таке, щоб можна було впасти туди під час обстрілу... я не знаю, скільки хвилин пройшло, но я тупо о@уїв від того, що побачив... знаєш, коли у людей городи починаються, всі прив'язують на вєлік до рами лопати і пі@дують шось сажать... оце була така сама картіна, тільки їхало на мене на цих роверах майже все село... чоловіки, жінки, всі... пригнали і дивляться на мене... ну, типу, командуй! кажуть, синку, де копать?... у мене відібрало мову... стою, як телепень, дивлюсь... вони бігом відкручують свої лопати від вєліків... я зібрався з духом, кажу, не треба нічого, красно дякую, ми самі впораємось! но того вже ніхто не чув... лопати пішли в хід...
за кілька днів суне на нас колона ка@апської техніки... у мене необстріляні молоді пацани кричать, танкі пі@дують... тут розвертаюсь, до нас народ із села хмарою валить і кричить, хлопці, танки ка@апські пі@дують, шо дєлать??? кажіть, як помагать???... на мене наче відро води крижаної вивернули... дивлюсь на це і плачу... валую їм, бігом назад... ану, по хатам!!!! та ніхто й не думає.... кричу знов, по хатам, б@дь... бєзнадьога, Жень... пруть з голими руками! я малих свої пару смикнув, кажу розверніть бігом їх додому! підбігає до мене мужик, 73 роки і каже, синку, дай гранату... я все життя комунальником пропрацював і знаю, як комунікації під ліс ідуть... зараз трубами на перехрестя вискочу, гранату кину і назад в трубу... клянусь, я чуть не здурів з цих людей...
бій цілий день... арта крайню вулицю накрила... 25 хат горять, но, слава богу, всі живі... ми ж цю техніку довбемо... вони поняли, що не прорвуться, давай пробувать на нас з флангів.. палим їхні танкі, бехі, все що бачимо.... розлітаються їхні т-90... малі хлопці мої спрацювались, крошать... під вечір інтенсивність падає... отходять скоти... малі мої кажуть, може отдохнем?... я собі думаю, потомились хлопці, отпускаю... дивлюсь, скидають броню, кидають зброю і пі@дуть бігом місцевим хати тушить... я знов плачу... не можу на це дивиться і сам біжу помагать...
Чтобы написать коммент, необходимо залогиниться