Василий Симоненко (годы жизни: 1935–1963)
_____________________________________________________
Стихотворение о бандеровцах (русский перевод)
Я вас встречал в те горестные годы,
Когда огонь до неба доставал,
И почерневший купол небосвода
Рёв самолётов вражьих раздирал.
Тогда вас люди называли псами,
Ведь вы лизали немцам башмаки,
Орали "хайль" осипшими басами,
Ревели "Ще не вмерла" от тоски.
Где вы прошли – пустыни и руины,
Для трупов не хватало больше ям.
Плевала кровью "ненька Украина"
В хозяев ваших, прямо в хари – вам.
Вы б пропили ее, забыв о Боге,
Вы б выжили и нас с своей земли,
Когда бы Украине на подмогу
С востока не вернулись "москали".
Теперь вы снова, подвязавши кости,
Торгуясь, как потасканная блядь,
Хозяев новых кликаете в гости
Украинские хлеб и сало жрать.
Вы будете слоняться по чужбинам,
Пока вас чёрт к себе не заберёт.
Но знайте – не погибла Украина
Фашистам даст отпор и не умрёт!
Оригинал на украинском:
____________________________________________
Ні, не вмерла Україна!
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла..." голосно ревли.
Де ви ішли – там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, –
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте – ще не вмерла Україна
І не умре!
...
