У складі сучасної української мови майже  256 тис. слів. та вона надалі розвивається, таким чином збільшуючи цю цифру.


За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), і лише наостанок – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською лише 11.


Особливістю української мови є те, що у ній є великий перелік зменшувальних форм. Наприклад, зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово “вороги” – “вороженьки” ღღღ


Навіть й донині в нашій державній мові збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря — сiчень (час для вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень, а саме: починає цвісти береза; збирання березового соку; паління берези на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє травичка), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп», що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіння листя), листопад (опадання листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).


У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.


н^дНс^А АОВА-ЯК /ЦЕЛ. Солодка, ^ (¿PPNCHA ААЯ SiPf®,Моя Україна,фэндомы,мова,разная политота