Юридична служба Збройних Сил України/Legal Service of the AF of Ukraine

ЩОДО ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ СИТУАЦІЇ НА АЗОВСЬКОМУ МОРІ

Відповідно до статей 17, 38 Конвенції ООН з морського права (далі – Конвенція ООН) та статті 2 Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки (далі – Договір), ВІЙСЬКОВІ КОРАБЛІ УКРАЇНИ КОРИСТУЮТЬСЯ СВОБОДОЮ СУДНОПЛАВСТВА У КЕРЧЕНСЬКІЙ ПРОТОЦІ ТА АЗОВСЬКОМУ МОРІ, ОТЖЕ МОЖУТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ ПРОХІД ЧЕРЕЗ КЕРЧЕНСЬКУ ПРОТОКУ У БУДЬ ЯКИЙ ЧАС ЗА УМОВИ ДОТРИМАННЯ БЕЗПЕКИ СУДНОПЛАВСТВА.
Частина 1 статті 2 Договору передбачає, що торговельні судна та військові кораблі, а також інші державні судна під прапором України або Російської Федерації, що експлуатуються в некомерційних цілях, КОРИСТУЮТЬСЯ В АЗОВСЬКОМУ МОРІ ТА КЕРЧЕНСЬКІЙ ПРОТОЦІ СВОБОДОЮ СУДНОПЛАВСТВА.

Стаття 17 Конвенції ООН встановлює, що за умови дотримання Конвенції, судна усіх держав, як прибережних так і тих, що не мають виходу до моря, КОРИСТУЮТЬСЯ ПРАВОМ МИРНОГО ПРОХОДУ ЧЕРЕЗ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МОРЕ.

Частиною 1 статті 36 Конвенції ООН визначено, що в проливах, вказаних у статті 37 Конвенції ООН, всі судна та літальні апарати користуються правом транзитного проходу, ЯКОМУ НЕ ПОВИННО ЧИНИТИСЯ ПЕРЕШКОД.

При цьому, відповідно до статтей 32, 95 Конвенції ООН з морського права військові КОРАБЛІ КОРИСТУЮТЬСЯ ІМУНІТЕТОМ.

У випадку коли прибережна країна ОГОЛОШУЄ ПРО ЗАКРИТТЯ ДЛЯ СУДНОПЛАВСТВА ПЕВНОГО РАЙОНУ МОРЯ АБО ІНШУ ІНФОРМАЦІЮ, що впливатиме на безпеку судноплавства у районі відповідальності, вона ПОВИННА РОЗМІСТИТИ ВІДПОВІДНОМУ РЕСУРСІ ТАК ЗВАНЕ ПРИБЕРЕЖНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ - ПРИП (SEA WARNING). Російською Федерацією ПРИП щодо закриття району входу до Керченської протоки зі сторони Чорного моря був розміщений на офіційному веб-ресурсі (Кадіс, Іспанія) ЛИШЕ В 11.40 25.11.2018, ТОБТО ФАКТИЧНО ПІСЛЯ ЗАХОДУ КОРАБЕЛЬНОЇ ГРУПИ ВМС ЗС УКРАЇНИ ДО КЕРЧЕНСЬКОЇ ПРОТОКИ.

У будь якому випадку, якщо військовий корабель порушує закони і правила прибережної держави, що стосуються проходу через територіальне море, відповідно до статті 30 Конвенції ООН ПРИБЕРЕЖНА КРАЇНА МАЄ ПРАВО ВИМАГАТИ НЕГАЙНОГО ЗАЛИШЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ВОД ВІЙСЬКОВИМ КОРАБЛЕМ ІНШОЇ ДЕРЖАВИ, АЛЕ НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ ЗАСТОСОВУВАТИ ЗБРОЮ НА УРАЖЕНЯ БЕЗ ЖОДНИХ НА ТЕ ПІДСТАВ.

При цьому статтею 2 Статуту ООН закріплено наступні принципи вирішення міжнародних конфліктів:

частина 3. Всі Члени Організації Об'єднаних Націй вирішують свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир і безпеку і справедливість;

частина 4. Всі Члени Організації Об'єднаних Націй утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.

УСІ ВКАЗНІ ВИМОГИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА В ЧЕРГОВИЙ РАЗ НЕ ДОТРИМАНІ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ.

Дії Російської Федерації: перешкоджання вільному судноплавству у Керченській протоці, переслідування, таран, обстріл та захоплення малих броньованих артилерійських катерів та рейдового буксиру Військово-Морських Сил Збройних Сил України

БЕЗЗАПЕРЕЧНО КВАЛІФІКУЮТЬСЯ ЯК АКТ АГРЕСІЇ ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 3 РЕЗОЛЮЦІЇ № 3314 ГЕНЕРАЛЬНОЇ АСАМБЛЕЇ ООН ВІД 14 ГРУДНЯ 1974 РОКУ (НАПАД ЗБРОЙНИМИ СИЛАМИ ДЕРЖАВИ НА СУХОПУТНІ, МОРСЬКІ АБО ПОВІТРЯНІ СИЛИ, АБО МОРСЬКІ І ПОВІТРЯНІ ФЛОТИ ІНШОЇ ДЕРЖАВИ).