Результаты поиска по запросу
Дополнительные фильтры
Теги:
новый тег
Автор поста
Рейтинг поста:
-∞050100150200300400+
Найдено: 64
Сортировка:
Александр Невзоров: Средний палец веры Рецензия на книгу Патриарха Московского и всея Руси Кирилла «Святой князь Владимир: Цивилизационный выбор Руси»
Владимир Гундяев, более известный как патриарх Кирилл, написал очаровательную книгу, которая лишний раз доказывает, что бога начинают искать лишь тогда, когда уже нет никакой надежды найти что-нибудь поинтереснее.Впрочем, надо отдать должное вменяемости автора, бог в его сочинении мелькает лишь бледной, формальной тенью. Главный герой книги — «креститель Руси» киевский князь Владимир, а сюжет закручен вокруг последствий неаккуратного выбора князем «веры» для славянских племен Х столетия.
Отметим, что сегодня от автора требуется немалое мужество, чтобы решиться вновь поднять такие скользкие темы, как «крещение» и «Владимир». Но Гундяев все же решается на это. Более того, он пытается отследить то, как кошмарная сказка о киевском князе транслируется в сегодняшнюю реальность и влияет на нее.
Давайте посмотрим, что у него получилось. Разумеется, в качестве исходной фактуры автор уверенно использует русские летописи, то есть многократно переписанный и отредактированный набор баек, вранья и фантазий, по всей вероятности, не имеющий никакого отношения к реальности «черной дыры» рубежа первых тысячелетий.
Впрочем, трезвость здесь мало уместна. Оставаясь в трезвости, нам пришлось бы закончить разговор на слове «летописи». Реалистический подход тут так же невозможен, как и при оценке приключений Пиноккио. Рецензировать труд Гундяева возможно, лишь приняв заданные им правила игры. Давайте вместе с автором и прочими православными переместимся в мир их диких фантазмов. Мы знаем, что наши бородатые деточки впечатлительны и обидчивы, и сделаем вид, что принимаем всерьез изложенное в летописях.
Итак, рассмотрим летописную фактологию, слегка почистив ее от пафоса и немножко обнажив ее смыслы.
Все памятники Владимиру Киевскому всегда изображают «крестителя Руси» в торжественной статике, хотя князю больше подошла бы совсем другая поза. Дело в том, что он был крупнейшим мастером сексуального насилия. Чем, собственно, и прославился. Конечно, помимо этого князь широко практиковал серийные и массовые убийства. Но, как правило, они служили лишь фоном для бесконечной череды изнасилований.
12-летнюю Рогнеду Владимир насиловал в присутствии ее родителей и родственников. Разумеется, крепко связанных. Вероятно, в какой-то момент ситуация показалась князю недостаточно пикантной, и он распорядился тут же, на глазах насилуемой девочки зарезать ее отца и братьев. Что и было исполнено.
Не менее живописно было обставлено крестителем Руси и изнасилование беременной жены своего брата Ярополка. Оно тоже производилось на глазах у ее мужа и тоже сопровождалось зарезыванием наблюдателя. Вообще, Владимир умел и любил создавать причудливые смеси из деяний, прямо подпадающих под 131, 105, 134 и 132 статьи УК РФ, совмещая изнасилования «совершенные с особой жестокостью по отношению к потерпевшей и другим лицам» с убийствами «сопряженными с разбоем, вымогательством и бандитизмом».
Примерно по такому же принципу князь формировал и свои «похотные дворы». Туда силой и побоями сгонялись «жены и девицы» с окрестных городков и сел. По подсчетам летописцев, только в Вышгороде, Белгороде и Берестове, в сексуальном рабстве у крестителя единовременно содержалось не менее 800 лиц женского пола. Разумеется, в «похотных дворах» Владимир имел возможность насиловать чужих жен и дочерей вдумчиво и почти «без всякой помехи», так как униженные и избитые мужья и отцы рыдали «за тыном», т. е. за оградой.
Отметим, что весь этот компромат никогда не вымарывался, а исправно и гордо кочевал из одного летописного списка в другой. Вероятно, по той причине, что именно эти свойства Владимира были наиболее симпатичны народу-богоносцу.
Как бы то ни было, но сегодняшняя правовая система РФ могла бы предложить Владимиру Святославичу только пожизненное заключение, а также титул особо опасного рецидивиста, сексуального маньяка и серийного убийцы, место которого рядом с Гейси, Чикатило и Джеком-Потрошителем.
Последующая история князя ничего по сути не меняет. Где-то подцепив (судя по симптомам) хламидийный конъюнктивит, Владимир решил, что навсегда ослеп и до конца дней своих будет обречен вслепую насиловать черт знает кого. Возможно, даже кривых, косых и лысых.
Наверное, это была невыносимая для него перспектива. Перебрав все местные способы исцеления, он обратился к византийским колдунам и, в надежде на волшебную силу их магии, принял некое «крещение», абсолютно не понимая его смысла. Дело в том, что ознакомиться с основами христианской веры он не мог при всем желании. Напомню, что ни по-латыни, ни по-гречески князь не знал ни слова, а первый перевод Евангелия (Остромирово) на славянский был сделан только через 50 лет после смерти Владимира. Впрочем, и по-русски Владимир ни читать, ни писать, как известно, не умел.
Конъюнктивит, разумеется, со временем прошел сам собой. Владимир, окрещенный Василием, зауважал новую магию. Но византийские попы решили не останавливаться на достигнутом и предложили киевскому князю симпатичную гречанку Анну в обмен на тотальное крещение всего славянского народа. Стороны долго дурили друг друга, но в результате сделка состоялась. Естественно, киевскую, а затем новгородскую публику «крестили» с помощью побоев, шантажа, огня и меча. Бессмысленность и формализм процедуры греков не смутил. Они имели богатый опыт создания «варварских» митрополий и давно убедились в их безусловной доходности.
Автор труда «Святой князь Владимир: Цивилизационный выбор Руси», вероятно, тоже видит, как выглядит летописная фактура, зачищенная от патетики и лести. Вероятно, и ему очевидно, что киевскому неграмотному маньяку нельзя было доверить даже выбор туалетной бумаги, не говоря о чуть более серьезных вещах вроде мировоззрения для целого народа.
Но! Сблизившись с той или иной скандальной подробностью «крещения», Гундяев нигде не решается идти «на таран», чтобы мощью патриаршего слова раздавить очередной зловредный факт. Он начинает маневрировать, ловко уходя от любых соприкосновений с малоприятными подробностями.
Впрочем, здесь дело не в авторском бессилии самого Гундяева, а в той традиции, которой он обречен следовать.
Рецензируемая нами книга — это не более чем очередное лего патриарха Кирилла. Из мертвеньких казенных деталек еще синодальной штамповки автор старательно складывает искусственного динозавра православия. В этом рукоделии нет ничего криминального, но, как всякое лего, оно и рассыпается при первом нажатии. А очень громкое название книги «выбор Руси» остается мертвой декларацией.
Впрочем, понятно, что никакого выбора и не было. Его не совершал Владимир. Его не делали киевляне и новгородцы, которые так и не поняли смысла совершаемых византийскими попами манипуляций с речкой и крестиками.
Была лишь цепь скандальных и анекдотических случайностей, в результате изолировавшая Русь от цивилизации и превратившая ее историю в тысячелетний путь маразма, отсталости и боли.
P. S. Напоследок, я полагаю, необходимо немножко пожурить автора книги.
Вероятно, Гундяеву следовало бы знать, что с момента крещения языческое имя крещеного должно быть забыто. Называть киевского князя Владимиром — принципиальная ошибка и грубое пренебрежение христианскими смыслами. Крещеный может именоваться только тем именем, которое получил при крещении, а именно Василий. И только под этим именем киевский князь может фигурировать на страницах христианского сочинения. Никак иначе.
Следует надеяться, что при переиздании эта ошибка будет исправлена. Книга, вероятно, тоже должна быть переименована в «Святой Василий: Цивилизационный выбор Руси»
небольшая просьба к жителям Украины(по поводу происходимого в Беларуси): требуйте немедленной реакции наших властей на произошедшого у соседей. Создавайте петиции, пишите своим депутатам, Киевляне - приходите под посольство Беларуси... что надо делать, на начальном этапе, очень неплохо сформировал Р. Безсмертный в видео ниже.
На полностью контролируемой и лояльной Асаду территории разгромленные террористы обстреляли выведенные войска.
https://www.kommersant.ru/doc/3514249Радикальные исламисты обстреляли из минометов российскую авиабазу в Сирии
Как стало известно “Ъ”, 31 декабря на авиабазе Хмеймим (сирийская провинция Латакия) произошло одно из самых серьезных происшествий за все два с лишним года проведения военно-воздушной операции России в Сирии. По данным “Ъ”, в тот день авиабаза подверглась минометному обстрелу со стороны радикальных исламистов, вследствие чего были уничтожены, как минимум, семь самолетов: четыре фронтовых бомбардировщика Су-24, два многоцелевых истребителя Су-35С и военно-транспортный самолет Ан-72. Ранения могли получить более десяти военнослужащих.
О чрезвычайном происшествии на сирийской авиабазе Хмеймим “Ъ” стало известно из двух военно-дипломатических источников. Не углубляясь в детали, они сообщили, что боевики одной из террористических группировок обстреляли российский военный объект в Сирии, вследствие чего были фактически уничтожены четыре бомбардировщика Су-24, два истребителя Су-35С, один транспортник Ан-72, а также склад боеприпасов, сдетонировавший после попадания минометного снаряда. Всего, по неофициальным данным, могли пострадать более десяти военнослужащих. В Минобороны РФ инцидент пока никак не комментировали: военные лишь официально подтвердили гибель двух летчиков, пилотировавших в тот день российский вертолет Ми-24. По версии Минобороны РФ, никакого огневого воздействия на вертолет не оказывалось — подвела сама техника.
Инцидент в Хмеймиме можно считать одним из самых серьезных за все время проведения операции в Сирии.
Во-первых, все потери — как боевые, так и нет — носили во время кампании единичный характер, массового поражения российской техники не фиксировалось. Во-вторых, до 31 декабря российские системы ПВО не допустили ни одного факта нарушения зон безопасности баз в Тартусе и Хмеймиме. Однако в тот день системы ПВО не помогли. Примечательно, что еще 7 декабря начальник главного оперативного управления Генштаба ВС РФ Сергей Рудской не исключал появления отдельных диверсионных групп боевиков «Исламского государства» (террористическая организация, запрещена в РФ) на освобожденной территории в Сирии. «В этом случае они будут уничтожаться силами правительственных войск, которые имеют специально подготовленные мобильные резервы»,— сказал он. Но и этих резервов оказалось недостаточно.
Отметим, что президент Владимир Путин отдал приказ о выводе основной части российских сил и средств из Сирии 11 декабря. Тогда он посетил Хмеймим, где поблагодарил военных за «блестящее выполнение своих задач», отметив, что Сирия сохранена как суверенное и независимое государство, а в стране созданы условия для политического урегулирования под эгидой ООН. Спустя 11 дней министр обороны Сергей Шойгу доложил президенту РФ, что в места постоянного базирования в Россию из Сирии вернулись 36 самолетов и четыре вертолета, шесть бомбардировщиков Ту-22, а 157 единиц автомобильной спецтехники было доставлено в РФ морским путем. Можно предположить, что после случившегося часть авиации будет возвращена в Хмеймим для восстановления летного состава группировки.При этом высокопоставленные российские военные неоднократно обвиняли коалицию во главе с США в создании в Эт-Танфе (провинция Хомс) базы. Глава Генштаба ВС РФ Валерий Герасимов в интервью «Комсомольской правде», ссылаясь на данные космической и других видов разведки, заявлял, что на этой базе находятся отряды боевиков: «Они фактически там готовятся». По его информации, боевики есть и в лагере Шаддади на северо-востоке страны, где также расположена база США. Он считает, что они и есть остатки «Исламского государства», но после проведенной с ними американскими специалистами работы они берут другие названия (например, «Новая сирийская армия»): «Их задача — дестабилизировать обстановку».
Если причастность этих формирований к атаке на Хмеймим будет подтверждена, то российско-американские отношения в 2018-м году начнутся с серьезного выяснения отношений.
Вопреки прогнозам скептиков, заявлявших в сентябре 2015 года о том, что Россия в Сирии повторит ошибки СССР в Афганистане, военным удалось избежать затяжной войны, осуществив в короткие сроки полноценную операцию против радикальных исламистов. Два года войны предоставили Генштабу ВС РФ огромный массив информации и об эксплуатации оружия и военной техники, и о планах применения войск. Эти знания будут востребованы, если российские войска начнут бороться с исламистами в любой другой стране.
Россиянам запретили сажать картошку
https://lentachel.ru/news/2018/07/08/rossiyanam-zapretili-sazhat-kartoshku-budut-shtrafovat.htmlДо 500 рублей штрафа теперь будут снимать с владельцев садовых и частных участков, которые сажают лично запасенный картофель. Согласно поправкам в Кодекс об административных правонарушениях, с мая нынешнего года гражданам запрещено высаживать семена любых культур, которые не прошли проверку на сортовые и посевные качества. Это, по мнению законодателей, является нарушением статьи 10.12 КоАП.
Таким образом получается, что высаживать в землю вы можете только тот картофель (и не только картофель), который куплен в профильном магазине, и на него есть документы. В противном случае по любой жалобе от «бдительных» соседей или председателя СНТ вас могут заставить все выкопать и утилизировать представители надзорного органа.
Инициатором нововведений выступил представитель Россельхознадзора Андрей Лушников, который выступил на заседании Госдумы в феврале. По его мнению, все виновные в данном нарушении должны привлекаться к ответственности.
Однако, как это часто бывает в нашей стране, неизвестно, где найдут столько инспекторов надзора, которые будут следить за каждым дачником или крестьянином. И как будет определяться годность семян.
Это же касается саженцев помидоров, деревьев и даже цветов. Вероятно, согласно этому закону хозяин участка должен выкапывать многолетки и нести на сертификацию? Воистину мудры наши законодатели.
доблесные добровольци благодорят администрацию области
акт 3, початок http://ua.reactor.cc/post/4615313
7:15, 29.11.2020
Світанок був примерзенним, на вулиці, сиро, холодно, через пару днів настане зима... ворони
голосно каркали відчуваючи поблизу смерть...
А в кімнаті таверни - тепло, зручно, мерехтливі свічки ховали пилюку, бруд і природній сморід
великого, здорового чоловіка... трохи ладану, пару молитовників, охапка пахучого свіжого сіну,
горщик з пісною кашею, кухоль нерозбавленного когору і кімнатка вже набувала приемного, затишного вигляду... вже можна було запрошувати місцеву селянку щоб разом там почитати молитви, вивчити діяння святих...
2:18,30
Гриби майже закінчилися, ресідіум що е в продажі - жахливої якості і надзвичайно дорогий. Потрібно зв'язатися на днях с демоном щоб Григорій хоча б через дві неділі(коли отримає золото з церкви) зміг купити два з половиною грамма грибів. Також йому необхідно зібрати військо і почати з вербування найманців для бойової групи.
22:46,3.12.
Вдалося, нарешті, дістатися до Судрава - гірського села з 600 мешканцями.
Місцеві жителі, це міцні, працьовиті люди що віддавали перевагу, щоб їх залишили в спокої.
Через це вітали Григорія явно холодніше, ніж в Равенсбурзі, але мешканці не відмовилися від
можливості щось вигідно виторгувати за припаси... селяни рекомендували не ходити в гори, вони чули, що міст у «Танцюючий орка» був зруйнований. Хоча вони відзначають - досвідчені шукачі пригод зможуть перетнути річку...
З Судрава в Томрав дорога йшла серпантином через гори, періодично небезпечно спускаючись по каньйонах і відкриваючи захоплюючий вид на озеро Танучого льоду і Земляний ліс внизу.
16:06,4
Почалася буря. Суворий вітер, дощ і брудні дороги зробили подорож Гріші складніше, але також прибрали з його шляху диких звірів і майже всіх інших мандрівників. Звуки бурі зловісно грохотали, хоча іноді заглушалися ревом річки. Коли дорога досягла вершини наступного хребта, Григорій зміг розгледіти джерело звуку - у маленькій долині внизу, крізь зарості ялинок, неслась брудна і бурхлива річка. Моста не було, хоча його рештки до сих пір трималися за круті береги. Крізь дерева було видно кам'яну вежу і кілька солом'яних дахів. З труби найбільшої будівлі йшов дим. Проте, все це знаходиться на іншій стороні річки.
Жрець знайшов місце де вода не доходила, в глибину, до грудей середньої людини. Активував всіх трьох своїх мерців, і ті перенесли його з речами...
Але коли Григорій с зомбі пробиралися до будівель, з кущів напала п'ятірка здоровенних(як для типових представників своєї раси), товстих, добре озброєних гобліноїдів... лисі, зелені істоти з загостреними кінчиками вух, були захищені щитами і хутряним обладунком...
Підбігши блищи гобліни почали кидати короткі списи ... Гріша наказав скелету хапати лук і той вистрілив потрапивши одному з нападників в коліно, цього-ж жрець вдарив силою молитви священного вогню... Два зомбі вибігли вперед розмахуючи кулачками. П'ятірка гобліноїдів вихопила моргенштерни та почала лупцювати зомбі...
Григорій застосував молитву пекельних мук - одного монстра паралізовало... мертвяки догризли (незважаючи на удари) гобліна і напали на паралізованого... трійця що залишилася спочатку здається розгубилася, але сконцентрувалась і добряче відгамселила одного із зомбі, так що той вже не рухався...
За цей час їм за спину зайшов Григорій і раптово атакував. Скелет рівномірно, як заведений, стріляв з короткого лука.
Гобліноїди зосередились на Гриці і добряче натовкли боки жрецю, та той, прочитавши молитву лікувального молебна, майже повністю відновив собі сили... мерці добили третього гобліна й напали на іншого... Григорій проломив череп ще одному. Останній намагався втекти, та під дією магії паралізації далеко не побігаєш...
Трупи гоблінів жрець наказав з'їсти своїм мерцям (зомбаки їли м'ясо, а скелет збирав кістки), це підвищило в їх тілі кількість Сили що дозволила їм стати на рівень краще, зомбі отримали перший рівень варварів, а скелет перший рівень злодія...
20:43,5
«Танцюючий орк» - це простий готель, що складався з великої кам'яної вежі і прибудованої до неї стайні. Поруч з нею була ферма і квадратна вартова башта, в якій постійно жило троє солдатів. Усе це було оточене дерев'яним палісадом заввишки метри три. Тут і посилився наш "герой".
Григорій зумів заробити пакетик грибів: Зустрів двох бродячих бардів з півкілограма золота, одна з них вже декілька днів страждала від грибної ломки і благала про хоча-б одну дозу, її чоловік теж різко забажав ... вони дуже зраділи взнавши що е можливість і запропонували все золото ...
Гріша провів ритуал Виклику і виміняв у демона, за бардівське золота, три пакетика(по три грами в кожному) грибочків непоганої якості... Накурившись грибів Гриць в екстазі зайнявся сталкінгом в сновидіннях бігаючи по Чорній Астральній Зоні... коли його попустило він мусив усвідомити - ці грибі були раза в три гірші(за ті шо він вживав останній раз), але вже були запліднені й містили
спори... жрець довго думав як ефективно проростити грибницю - при успіху можна було мати непогані
урожаї... частину спор він подумував за сотню золотих продати бардам(перед тим як віддати їхні два
пакетики - спори Гріша вибрав собі)...
Гриць надіслав магічне повідомлення одному знайомому духу що страждав від алкоголізму й наркоманії.
Невздовзі той з'явився... Розплатившись з духом двома дозами грибів - змусив того ідентифікувати й
оглянути дивний магічний предмет якого клирік знайшов в одному із прихованих біля дороги алтар
місцевих святих. Дух казав що це був древній предмет запису звуків... Григорій відправив шукати
місця де можна буде дістати гриби і ресидіум. Незабаром дух запропонував за пів-кілограма золота
- грам рисідіума і хотів двісті грам золота за 1 грам дуже хороших(за його словами) грибів.
0:36,6
Після грибів Григорій був дуже збуджений і тому зайшов в таверну щоб трохи заспокоїтись парочкою
кухлів гарячого, нерозбавленого вина з спеціями... там він познайомився з одним із трьох місцевих
стражників - сержантом Сергором, той був на нічній зміні, та був чимось засмучений і тупо
нажирався дешевим елем... Григорій вмовив, за десять монет, супроводити його до монастиря...
Також познайомились з великаншою, два з половиною метровою жіночкою, Маарікою Друїдом. Вона також прямувала до монастиря Жовтої Троянди. Разом вони чекали коли вщухне буря...
12:24
Храру, могутній ведмежатник(дуже великий і товстий гоблін) цих земель зв'язався з якимись
культистами, він встановив контроль над племенем, викрав і взяв в заручники кількох жителів
Томрава. Тепер мешканці Томрава (ті, хто розуміють ситуацію, що склалася) були змушені підкорятися наказам культу. На щастя, в більшості випадків все, що потрібно робити - просто спостерігати за дорогою і затримувати мандрівників, що прямують до монастиря.
Це Григорій узнав магічно перевівши записи з паперів з'їдених гоблинів. Показавши це великанші
вони разом надавили на стражника і той зізнався - в заручниках тримали сім'ю сержанта Сергора. Та
брат і дружина брата ніколи-б йому не пробачили, якщо Сергор дозволить маніпулювати собою і зробить щось безчесне. Тому він якраз шукав можливості зробити хоч щось з мінімальним ризиком для заручників, і Гриць з Маарікою - були його шансом. При розмовах з ними він був дуже обережним, тому що вважав - поруч знаходилися гобліни, які спостерігають за дорогою й таверною і він боявся великого числа шпигунів серед людей з «Танцюючий орка». Він намагався говорити не привертаючи до себе уваги, і передав жрецю таємну записку, щоб переконати їх прийти на зустріч за стайнею цієї ночі.
Гріша виміняв за три Благословення у селян мішок картоплі. І зараз, розвівши вогнища, варив, пік
і жарив. Частину плодів жрець віддав в жертву Божественній Матері...
Коли стемніло Гриць зустрівся з Маарікою і пішли чекати стражника за стайню строячи з себе
закохану парочку ... незабаром з'явився стражник.
Опинившись наодинці з жрецем і веліканшою він розповів про свою проблему і попросив їх допомогти.
Йому не було що запропонувати в якості нагороди, але він був упевнений, що у культистів знайдуться
скарби і інформація, і що мер Томрава ймовірно запропонує нагороду після всього цього. Він розповів
що гобліни тримають заручників в недавно покинутій шахті Деру, в дюжині миль на захід від Томрава.
Він знав, що гобліни з племені Тіньового Кігтя раніше були союзниками, а також чув розмови
медвежатників про те, що не всі гобліни задоволені новим положенням. За чутками, колишній вождь
Саштек все ще живий, і Храр наглядає за ним. Ходили чутки що старий вождь відмовився говорити, де захований скарб племені, але може і по якісь іншій причині.
Сергор був біля цієї шахти усього два рази. Він пам'ятає два будинки і відкритий сарай, обнесений
огорожею. Вхід в шахти закривали міцні дерев'яні двері. Наскільки він знав, там не було інших
виходів, хоча він ніколи не заходив всередину.
Для вигляду сержант хотів післати звістку культу про мандрівників. Він запевняв, що це для того щоб
ввести в оману культ. Сергор боявся, що навколо були шпигуни, і краще перестрахуватися, а
повідомлення все одно прийде в шахти пізніше, ніж вони дійдуть до них. Крім того він дозволив Грицю
надиктувати повідомлення, де описав себе як бідного монаха, а друїдессу - як незаміжню паломницю.
Сергор пообіцяв допомогти, з ще двома селянами родичі яких були в заручниках...
11:20,7
Дорога вела в вузьку ущелину, яка простягалася на сто кроків і закінчувалася стрімкою скелею.
Вузька земляна стежка в однієї зі стін ущелини піднімалася на 15 метрів до уступу. Вище уступу
через ущелину було перекинуто декілька балок і мережа з канатів, на яких бовталися блоки. Від
уступу вглиб скелі йшов тунель... хід губився в темряві.
Вхід в ущелину перекривала трійка невеликих будівель, оточених триметровою огорожею з згнилої
деревини. Кам'яна хижа (20 на 30 кроків) - раніше була одномісним будиночком для шахтарів. Зараз
його займав вождь ведмежатників. Аналогічний міцний будиночок поменьше займали інші гобліни...
Свист сильного вітру глушив майже всі звуки, лише далеко лунало відлуння гортанного гоблінского
говору. Ледь чутно скрипіла деревина і доносився тихесенький звук що нагадував плач. Один з людей-
розвідників, що працювали на гоблінів за золото, лежав й скучав на даху прибудови в дозорі...
Трое медвежатників патрулювали огорожу навкруги шахти, вони встали в найдальшому куті від домівки вождя і щось швиденько пили, передаючи по колу велику керамічну пляшку...
На них побігли трое стражників з двома зомбаками і почали гамселити гоблінів-переростків гострими списами... Розвідника з даху, коли той помітив побиття гобліноїдів, окутала лозою і чіпкими травами Мааріка за допомоги магії друїдів. До нього вдерся Григорій і забив на смерть ціпком...
Розправа над трійцею медвежатників прошла непомітною для інших розбійників. Це допомогло добре
оглянути будинки і підготувати пастки. В одном з домів заблокували колодамии ватажка з дивним гостем(подібним Храру,вождю медвежатників - гобліном-велетнем), а іншу будівлю з чотирма гоблінами і двома чоловіками-найманцями підпалили... виходи заблокувавши так що ворог в паніці, по одному, вискакував на шість гострих списів ...
Храр та його гість, як тільки почали підпалювати і його будинок, здався. В третій будівлі було
кілька рабів-гоблінів що повтікали як тільки їм пришла нагода...
Шахта Деру утворилася вимиванням гірських порід талими водами льодовика, що знаходиться по той бік гір. Підлога шахти була з твердого каменю, як і поверхню ущелини, у деяких місцях на підлозі були постелений довгі дошки. Тунель висвітлили, розставленими через рівні проміжки, масляними лампами.
Відчувався сильний запах гарі палаючого масла в лампах і сморід немитих тіл.... довгий коридор вивів в невелику кімнату з пласкою підлогою, світильником що стояв на столі, двома лисими мужиками в темних мантіях які сиділи на стільцях і грали в кості... загін з стражників, зомбі, скелета і друїда, на чолі з Грицем, увірвались і швиденько списами закололи лисих. Далі, за прикритими дерев'яними дверми, була трохи більша кімната з ще двума лисими, які разом валялися на одному ліжку, з чотирьох двух-ярусних... поки ті вскакували намагаючись натягнути кальсони - стражники з мертвяками закололи їх списами... Крім ліжок в цій кімнаті був очаг посеред кімнати, невеличкій стіл з декількома табуретками, шафа і дві маленькі скрині, але нічого цінного знайти тут не вдалося, лише лахміття й залишки їжі. Також там були ще одні прикриті двері... далі була довга печера де плішивий, з бородою і чорній рясі секстант, володіючи жахливою магією, під охороною двох магічних істот (Повітряних Елементалів) і двох накаченних чоловіків в шкіряних масках, катував і гвалтував бранців ...
Увірвавшись стражники простромили списами кінцівки лисого чим полонили злого чародія... Григорій заставив його відігнати, назовні(щоб потім по одному знищити) елементалів, в цей час мертвяки з друїдесою забили двох головорізів...
Серед голих, закатованих полонених був величезний гоблін, замордований, зломлений Саштек, бувший вождь племені, якого переміг Храр... але не вбив, а полонив, і майже кожен день мучав й гвалтував.
Гріша уклав угоду Саштеком, той зцілює його рани, а здоровенний медвежатник, мав вірно працювати на жреця. Із врятованої дюжини людей різного віку і статі, були і брат Сергора з його дружиною.
Вони замерзли, зголодніли і зневірилися... За допомогу врятування своїх родичів й знайомих сержант
Сергор, з двома сильними селюками, пообіцяли надати охорону... мінімум в дорозі до монастиря...
8:47, 8.12.20
Ритуал пройшов бездоганно. Григорій був дуже задоволений - в нього вдалося купити в демонів майже десять грамів грибів непоганої якості. Він віддав в жертву богам рештки елементалів, гоблінів, культистів, а також своїх мертвяків. І темні злі сили нагородили Грішу зробивши його жрецем сьомого рівня домена Смерті...
Він продемонстрував свою нову силу Мааріці, і та була зачарована. Григорій запропонував друїдесі
приєднатися до нього, пообіцявши їй нову Силу, і та швидко погодилась, і вони одружились...
12:04, 12.12.2020
Томрав - невелика шахтарська село, в ньому проживало приблизно 400 людей, дварфів і полуорків.
Воно було на шляху до монастирю Жовтої Троянди. Звивиста дорога бува єдиним шляхом до поселення і до монастиря для возів. Місцями вона настільки була вузька, що і візок ледве зміг-би проїхати.
Сильний вітер, дощі, мокрий сніг і круті підйоми робили цю частину дороги мало не найважчою. Камені
та скелі місцями вкривали від вітру і дощу, але давали лише короткочасне полегшення і зустрічалися
дуже рідко...
Друга половина шляху до монастиря проходила високо в горах, що дуже знижувала нормальну швидкість пересування вдвічі...
Частина шляху проходила через довгий звивистий тунель що називали Солітьюд... В тунелі поселились гігантські павуки... Та Григорій, з кладовища шахтарського села(за згодою селян), піднімав по три скелета(стільки поміщалося по ширині тунелю) з кирками що рубили павуків і яйця... а павутиння Гриць підпалював за допомогою магічного вогню... на це пішло декілька днів, поки не очистили тунель... вісім велетенських павуків було знищено.
Біля виходу з тунелю, на мертвяків(що йшли першими) напало двое велетенських Бурих Тюфтіїв(напів-жуків, напів-гуманоїдів що жили під землею)... Друїдесі й жрецю вдалося іх оглушити магіею й полонити...
Григорій приніс в жертву, в ритуалі Смерті, одного тюфтія щоб передати силу Мааріці. Вона була
в захваті від нових можливостей що появилися в неї коли ритуал зробив із неї друїда пятого рівня.
Вона, на радощах дозволила Грицьку взяти наложницю... бо їй надоїло спостерігати як Гріша гвалтує
зомбі по кущах, а в неї самої починалась вагітність...
Гриць купив в селян Томрави, за сотню золотих монет, місцеву молоду, незайману монашку на ім'я
Сестра Чурм Мристар... й заставляв її, за миску каші і щоб не їбали в сраку, двічі на день(зранку і
на ніч), робити масаж чи орально задовільняти Гриця і Ма...
10:43,13
Попереду йшов бурий тюфтій, несучи на шиї Григорія, в стальному обладунку, щитом, мечем і списом,
далі двое неповнолітніх дівчат-зомбі несли ложі з друїдом, за ними шли монахиня, гобліноїд і трое
стражників що несли клітки з мертвяками. Вони пробиралися крізь хуртовину і через мить вишли з неї. Сніг перестав падати, вітер став легким бризом, а над головою крізь сірі хмари проступило блакитне небо. Стало помітним велетенську будову що розкинулась по скелястій стороні гори високо над загоном. Невелика стежка вилася вгору, проходячи через кілька воріт, перш ніж досягала головної будівлі. Комплекс монастиря складався з двох частин: перед входом розташувалася група невеликих білих будівель, а за ними - великі жовтуваті будівлі, ближче до схилу гори. Позаду них на сонці переливався великий купол головної будівлі.
Над воротами на стіні був викарбуваний напис:
«Страждати з іншими - значить бути іншими; втрачати себе і розглядати будь-яке страждання не як
своє власне - ось наша істина.»
Перша брама виглядала міцною, поруч висів великий бронзовий дзвін.
Монастир виглядав древнім і спокійним куточком цивілізації посеред вкрай небезпечної дикої місцевості. Монастир Жовтої Троянди - це древня організація, заснована сотні років назад в усамітненні, в горах Кам'яного Шпиля. Вона була присвячений Ільматеру, Плачещему Богу, божеству страждань і стійкості, він став бастіоном цивілізації на тисячу років... але зараз його основи почали хитатись...
Здесь мы собираем самые интересные картинки, арты, комиксы, мемасики по теме (+64 постов - )
Наши любимые теги
Топ комментов
А бывает, комменты лучше постов. Смотрим топ тредов и вникаем!