Тебя нужно принудительно и долго лечить. Или просто пристрелить. Чтобы говно не выливалось за пределы канализации. Хотя, это было бы слишком гуманно.
Несподівано батько Андрій встав, підійшов до Мамуту і завмер, мнучи пальцями хрест.
- Дмитро Андрійович, я ... прошу у вас руки вашої дочки.
Всі притихли. Мамут завмер з непрожеванную шматком в роті. Аріна зблідла.
Мамут судорожно проковтнув, кашлянув.
- А ... як же ... це ...
- Я дуже прошу. Дуже.
Мамут перевів погляд оплившіх очей на дочку.
- Ну ...
- Ні, - похитала вона головою.
- А що…
- Я благаю вас, Дмитро Андрійович. - Отче Андрію легко встав на коліна.
- Ні ні ні! - мотала головою Аріна.
- Але ... якщо ви ... а чому ж? - мружився Мамут.
- Благаю! Благаю вас!
- Ну ... відверто ... я ... не проти ...
- Ні-і-і-і !!! - заволала Аріна, скочивши і перекидаючи стілець.
Але Румянцева, як дві хорти, блискавично вчепилися в неї.
- Ні-і-і-і! - кинулася вона до дверей, тріскотячи рветься сукнею.
Лев Ілліч і отець Андрій обхопили її, завалили на килим.
- Веди ... поводься ... ну ... - заметушився товстий Мамут.
- Арінушка ... - встала Сабліна.
- Павлушка! Павлушка! - закричав Саблін.
- Ні-і-і-і! - волала Аріна.
- Рушником, рушником! - сичав Румянцев.
Вбіг Павлушка.
- Лети кулею в точило, там на правій полиці крайня ... - пробурмотів йому Саблін, тримаючи ступні Аріни. - Ні, постривай, дурень, я сам ...
Саблін вибіг, лакей - слідом.
- Аріна, ти тільки ... заспокойся ... і візьми себе в руки ... - важко опустився на килим Мамут. - У твоєму віці ...
- Татко, змилосердься! Татко, змилосердься! Татко, змилосердься! - швидко-швидко забурмотіла притиснута до килима Аріна.
- Від цього ніхто ще не вмирав, - тримала її голову Румянцева.
- Аріна, прошу тебе, - гладив її щоку отець Андрій.
- Татко, змилосердься! Татко, змилосердься!
Вбіг Саблін з ручною пилкою. За ним ледь встигав лакей Павлушка з відрізком товстої дошки. Помітивши краєм ока пилу, Аріна забилася і заволала так, що довелося всім тримати її.
- Закрийте їй рот чимось! - наказав Саблін, стаючи на коліна і закочуючи собі правий рукав фрака.
Мамут запхав у рот дочки носовичок і притримував його двома пухкими пальцями. Праву руку Аріни оголили до плеча, перетягнули на передпліччя двома ременями і мокрим рушником, Лев Ілліч притиснув її за кисть до дошки, Саблін примірився за своїм жовтуватим від тютюну нігтя:
- Господи, благослови ...
Швидкі ривки пилки, глухуватий звук приреченою кістки, рубінові бризки крові на килимі, здригання АРИШИН ніг, здавленим чотирма руками.
Саблін відпиляв швидко. Дружина підставила під обрубки глибокі тарілки.
- Павлушка, - простягнув йому пилу Саблін. - Іди, скажи Мітяю, нехай дроги закладе і везе. Кулею!
Лакей вибіг.
- Дмитро Андрійович, я ... прошу у вас руки вашої дочки.
Всі притихли. Мамут завмер з непрожеванную шматком в роті. Аріна зблідла.
Мамут судорожно проковтнув, кашлянув.
- А ... як же ... це ...
- Я дуже прошу. Дуже.
Мамут перевів погляд оплившіх очей на дочку.
- Ну ...
- Ні, - похитала вона головою.
- А що…
- Я благаю вас, Дмитро Андрійович. - Отче Андрію легко встав на коліна.
- Ні ні ні! - мотала головою Аріна.
- Але ... якщо ви ... а чому ж? - мружився Мамут.
- Благаю! Благаю вас!
- Ну ... відверто ... я ... не проти ...
- Ні-і-і-і !!! - заволала Аріна, скочивши і перекидаючи стілець.
Але Румянцева, як дві хорти, блискавично вчепилися в неї.
- Ні-і-і-і! - кинулася вона до дверей, тріскотячи рветься сукнею.
Лев Ілліч і отець Андрій обхопили її, завалили на килим.
- Веди ... поводься ... ну ... - заметушився товстий Мамут.
- Арінушка ... - встала Сабліна.
- Павлушка! Павлушка! - закричав Саблін.
- Ні-і-і-і! - волала Аріна.
- Рушником, рушником! - сичав Румянцев.
Вбіг Павлушка.
- Лети кулею в точило, там на правій полиці крайня ... - пробурмотів йому Саблін, тримаючи ступні Аріни. - Ні, постривай, дурень, я сам ...
Саблін вибіг, лакей - слідом.
- Аріна, ти тільки ... заспокойся ... і візьми себе в руки ... - важко опустився на килим Мамут. - У твоєму віці ...
- Татко, змилосердься! Татко, змилосердься! Татко, змилосердься! - швидко-швидко забурмотіла притиснута до килима Аріна.
- Від цього ніхто ще не вмирав, - тримала її голову Румянцева.
- Аріна, прошу тебе, - гладив її щоку отець Андрій.
- Татко, змилосердься! Татко, змилосердься!
Вбіг Саблін з ручною пилкою. За ним ледь встигав лакей Павлушка з відрізком товстої дошки. Помітивши краєм ока пилу, Аріна забилася і заволала так, що довелося всім тримати її.
- Закрийте їй рот чимось! - наказав Саблін, стаючи на коліна і закочуючи собі правий рукав фрака.
Мамут запхав у рот дочки носовичок і притримував його двома пухкими пальцями. Праву руку Аріни оголили до плеча, перетягнули на передпліччя двома ременями і мокрим рушником, Лев Ілліч притиснув її за кисть до дошки, Саблін примірився за своїм жовтуватим від тютюну нігтя:
- Господи, благослови ...
Швидкі ривки пилки, глухуватий звук приреченою кістки, рубінові бризки крові на килимі, здригання АРИШИН ніг, здавленим чотирма руками.
Саблін відпиляв швидко. Дружина підставила під обрубки глибокі тарілки.
- Павлушка, - простягнув йому пилу Саблін. - Іди, скажи Мітяю, нехай дроги закладе і везе. Кулею!
Лакей вибіг.
Неожиданно отец Андрей встал, подошел к Мамуту и замер, теребя пальцами крест.
— Дмитрий Андреевич, я… прошу у вас руки вашей дочери.
Все притихли. Мамут замер с непрожеванным куском во рту. Арина побледнела.
Мамут судорожно проглотил, кашлянул.
— А… как же…это…
— Я очень прошу. Очень.
Мамут перевел взгляд оплывших глаз на дочь.
— Ну…
— Нет, — мотнула она головой.
— А… что…
— Я умоляю вас, Дмитрий Андреевич. — Отец Андрей легко встал на колени.
— Нет, нет, нет! — мотала головой Арина.
— Но… если вы… а почему же? — щурился Мамут.
— Умоляю! Умоляю вас!
— Ну… откровенно… я… не против…
— Не-е-е-ет!!! — завопила Арина, вскакивая и опрокидывая стул.
Но Румянцевы, как две борзые, молниеносно вцепились в нее.
— Не-е-е-ет! — рванулась она к двери, треща рвущимся платьем.
Лев Ильич и отец Андрей обхватили ее, завалили на ковер.
— Веди… веди себя… ну… — засуетился толстый Мамут.
— Аринушка… — встала Саблина.
— Павлушка! Павлушка! — закричал Саблин.
— Не-е-е-ет! — вопила Арина.
— Полотенцем, полотенцем! — шипел Румянцев.
Вбежал Павлушка.
— Лети пулей в точилку, там на правой полке самая крайняя… — забормотал ему Саблин, держа ступни Арины. — Нет, погоди, дурак, я сам…
Саблин выбежал, лакей — следом.
— Арина, ты только… успокойся… и возьми себя в руки… — тяжело опустился на ковер Мамут. — В твоем возрасте…
— Папенька, помилосердствуй! Папенька, помилосердствуй! Папенька, помилосердствуй! — быстро-быстро забормотала прижатая к ковру Арина.
— От этого никто еще не умирал, — держала ее голову Румянцева.
— Арина, прошу тебя, — гладил ее щеку отец Андрей.
— Папенька, помилосердствуй! Папенька, помилосердствуй!
Вбежал Саблин с ручной пилой. За ним едва успевал лакей Павлушка с обрезком толстой доски. Заметив краем глаза пилу, Арина забилась и завопила так, что пришлось всем держать ее.
— Закройте ей рот чем-нибудь! — приказал Саблин, становясь на колени и закатывая себе правый рукав фрака.
Мамут запихнул в рот дочери носовой платок и придерживал его двумя пухлыми пальцами. Правую руку Арины обнажили до плеча, перетянули на предплечье двумя ремнями и мокрым полотенцем, Лев Ильич прижал ее за кисть к доске, Саблин примерился по своему желтоватому от табака ногтю:
— Господи, благослови…
Быстрые рывки пилы, глуховатый звук обреченной кости, рубиновые брызги крови на ковре, вздрагивание Аришиных ног, сдавленных четырьмя руками.
Саблин отпилил быстро. Жена подставила под обрубки глубокие тарелки.
— Павлушка, — протянул ему пилу Саблин. — Ступай, скажи Митяю, пусть дрожки заложит и везет. Пулей!
Лакей выбежал.